ун. № 759/15178/13-к
пр. № 1-кп/759/585/13
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2013 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Журибеди О.М.,
при секретарі - Павлишиній А.А.,
з участю прокурора - Шаповалова І.В.,
захисника - ОСОБА_1,
обвинуваченого - ОСОБА_2,
потерпілого - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за № 12013110080001110 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, українця, громадянина України, освіта середня, працюючого в ТОВ «Фора» вантажником, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 15.09.2013 року, приблизно о 00 годин 50 хвилин, разом з невстановленою слідством особою, проходив по пішохідній доріжці, розташованій вздовж проїзної частини вул. Зодчих в м. Києві. В цей час неподалік від території ЗОШ № 196, розташованої по вул. Зодчих, 22 в м. Києві, ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа побачили ОСОБА_3 та ОСОБА_4 З метою обернення на свою користь та особистого збагачення, невстановлена слідством особа запропонувала ОСОБА_2 відкрито викрасти чуже майно, яке належить ОСОБА_3, а саме: шкіряну куртку в яку він був одягнений.
На пропозицію невстановленої слідством особи щодо спільного вчинення злочину, ОСОБА_2 погодився, вступивши з невстановленою слідством особою в попередню злочинну змову.
З метою виконання свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном, ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа підійшли до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ззаду, після чого невстановлена слідством особа вхопила ОСОБА_3 рукою та шию та, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, почала стягувати з останнього куртку.
В свою чергу, ОСОБА_2, діючи згідно раніше досягнутої з невстановленою слідством особою домовленості, схопив ОСОБА_4 та повалив його на землю, перешкоджаючи останньому вжити заходів по захисту ОСОБА_3 від протиправних дій невстановленої слідством особи.
Подолавши таким чином опір потерпілого ОСОБА_3, невстановлена слідством особа відкрито викрала належну останньому шкіряну куртку, вартістю 400 гривень, в кишені якої знаходились гроші в сумі 100 гривень та цифровий фотоапарат «Panasonic Lumix» вартістю 1000 гривень, а всього майна на загальну суму 1500 гривень, після чого разом з ОСОБА_2 з місця вчинення злочину втекла, розпорядившись викраденим на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винність в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні передбаченому ч. 2 ст. 186 КК України не визнав, при цьому суду пояснив, що 14.09.2013 року працював в магазині «Фора» вантажником. Після закінчення робочого часу, приблизно о 21 годині, направився до місця мешкання, пішовши при цьому на зупинку громадського транспорту, частину відстані він проїхав на громадському транспорті іншу пройшов пішки. Дома перебувала його сестра ОСОБА_2 яка в цей час дивилась телевізор та відчинила йому двері. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в той день він не зустрічав. Жодного відношення до нападу на ОСОБА_3 він не має. На наступний день він вийшов, як завжди на роботу, до нього по місцю роботи прийшов працівник міліції разом з ними був ОСОБА_3 та ще один чоловік, який вказавши на нього повідомив, що він вчинив на нього напад та заволодів його майном. Також пояснив, що свої свідчення про вчинення нападу та заволодіння майном потерпілого дав під впливом психологічного тиску на нього з боку працівників міліції.
Не зважаючи на те, що обвинувачений свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав його вина повністю підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:
- показаннями потерпілого ОСОБА_3, який суду пояснив, що 15.09.2013 року разом з своїм товаришем ОСОБА_4 проводили дозвілля на території Святошинського району, повертаючись додому, вийшли з громадського транспорту та направилися пішки до місць свого мешкання. Близько 01 години коли проходили по вул. Зодчих, біля школи № 196 їх наздогнали ззаду двоє раніше незнайомих їм осіб та без жодних на те підстав почали наносити йому та його другу удари. Обвинувачений ОСОБА_2 бив його товариша, а невстановлена слідством особа почала наносити йому удари. Під час бійки у нього зірвали його шкіряну куртку в кишені якої знаходився фотоапарат «Панасонік», ключі від квартири та сто гривень, що знаходилися у гаманці. Після цього обвинувачений ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа розбіглися в різних напрямках. Після нападу він звернувся до міліції та повідомив, що одним з осіб, який напав та викрав його майно був обвинувачений ОСОБА_2, який працював неподалік у магазині «Фора» вантажником та описав його.
- показаннями свідка ОСОБА_4, який суду пояснив, що 14.09.2013 року в нічний час доби, зустрівся зі своїм товаришем ОСОБА_3, вони вирішили разом провести дозвілля на житловому масиві Південної Борщагівки в м. Києві. Після чого, на трамваї прибули до зупинки громадського транспорту, де разом вийшли та пішки направились дворами до Кільцевої дороги, маючи намір сісти в попутний автотранспорт, щоб їхати додому в м. Вишневе, а ОСОБА_3 вирішив провести його до зупинки громадського транспорту.
Приблизно в 01 годину, 15.09.2013 року проходили неподалік школи № 196, їх наздогнали двоє раніше незнайомих їм осіб. Один з них схопив ОСОБА_3 рукою за шию та намагався нанести удари йому. Маючи намір допомогти йому направився до ОСОБА_3, що розборонити їх, але ОСОБА_2 накинувся на нього та повалив його на землю наносячи йому удари кулаками рук по тілу. Після цього, вони побігли в різні боки, ОСОБА_3 повідомив йому, що у нього викрали куртку, вони шукаючи деякий час так її не знайшли. Потім ОСОБА_4 пішов у напрямку маршрутних таксі, щоб добратися до місця свого мешкання. Оскільки у нього нічого не було викрадено та тілесних ушкоджень під час бійки не отримав, тому за медичною допомогою не звертався, а також до міліції не повідомляв.
- показаннями свідка ОСОБА_7, який суду пояснив, що працює на посаді дільничного інспектора міліції Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві. В той день до нього зателефонував потерпілий та повідомив йому, що відносно нього вчинено злочин групою осіб, однією з них є вантажник, який працює в магазині «Фора». Після цього, він з потерпілим ОСОБА_3, ОСОБА_4 та дівчиною, яка прибула з ними, прослідували до магазину «Фора», розташованому по бул. Кольцова, 7-Б в м. Києві. У магазині він попросив адміністратора запросити чоловіків, які працюють вантажниками. Серед осіб, яких було запрошено, потерпілий ОСОБА_3, а також ОСОБА_4, впевнено вказали на ОСОБА_2, заявивши, що саме ОСОБА_2 брав участь у пограбуванні. Жодного тиску на обвинуваченого він не вчиняв.
Крім того в судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_2, яка суду пояснила, що 15 вересня 2013 року приблизно в 17 годині їй зателефонував дільничний інспектор з телефону її брата ОСОБА_2 та повідомив, що його затримано по підозрі про вчинення злочину та щоб вона брала його та свої документи та з'явилася до райвідділу. Дільничний інспектор запитував у неї де був ОСОБА_2 у суботу о 01 годині ночі, на що йому відповіла, що приблизно об 23 годині вона відчиняла йому двері. При цьому пояснила, що ОСОБА_2 кожний день повертається з роботи пізно близько 23 години тому вона зробила висновок, що це була 23 година, однак на годинник вона не дивилася. Після допиту у дільничного інспектора ОСОБА_2. розповідав, що його обвинувачують в крадіжці, яку він не робив. Інші обставини справи їй не відомо.
Показання обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взагалі не знайомий та 15 вересня 2013 року він взагалі їх не бачив і перебувати на місці злочину, який йому інкримінують не міг, тому, що перебував в цей час по місцю свого мешкання разом з своєю сестрою ОСОБА_2, суд оцінює критично, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Показання обвинуваченого ОСОБА_2 в цій частині спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_3, який упізнав ОСОБА_2 та чітко вказав на нього, як на особу, яка під час організованого нападу групою осіб відкрито викрала його майно; показаннями свідка ОСОБА_4, який суду показав, що коли проходив неподалік школи № 196, то заду його та ОСОБА_3 наздогнали двоє раніше незнайомих йому осіб, однією з яких був обвинувачений ОСОБА_2. Показання потерпілого та свідків в цій частині є послідовними, логічними та підтверджуються зібраними по справі доказами й, не вірити їм, у суду немає підстав.
Крім того, показання свідка ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_2 15.09.2013 року о 01 годині перебував по місцю свого мешкання, повернувшись при цьому додому близько 23 години не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються показаннями потерпілого та свідків. Свідок ОСОБА_2 також не вказувала на конкретну годину коли обвинувачений ОСОБА_2 повернувся додому, зробивши висновок, що це було 23 година на тому, що він кожний день повертається з роботи у цей час при цьому годинник вона не дивилася. Отже показання свідка ОСОБА_2 суд не бере до уваги та розцінює їх, як спосіб захисту обвинуваченого ОСОБА_2, який є її братом.
Показання обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що свої свідчення, що вчинив напад та заволодів майном потерпілого давав під впливом психологічного тиску на нього з боку працівників міліції не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та жодних доказів на підтвердження його слів ні обвинуваченим ні його захисником надано не було, тому суд їх оцінює критично та до уваги не бере.
Отже, зазначені показання обвинуваченого ОСОБА_2 суд розцінює, як спосіб захисту обвинуваченого, обраний ним із метою пом'якшення покарання за вчинене, а при можливості уникнення відповідальності за скоєне.
Аналізуючи зібрані докази та матеріали в їх сукупності та співставленні, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 доведена повністю та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 186 КК України вірна, оскільки він за попередньою змовою групою осіб із застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_3
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про вид покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, відношення до скоєного, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно за місцем навчання та роботи, думку потерпілого та вважає за необхідне обрати міру покарання у виді позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-376 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Визнати винуватим ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Застосувати ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки, зобов'язавши згідно ст. 76 КК України засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтись на реєстрацію.
Речові докази по справі, а саме: гарантійний талон до цифрового фотоапарату «Panasonic Lumix», AVCNF001337738, який зберігається у ОСОБА_3 - залишити за належністю останньому.
Апеляція на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через районний суд до Апеляційного суду м. Києва.
Суддя:
