ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" листопада 2013 р.Справа № 923/900/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шевченко В.В.
суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.
при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І
за участю представників сторін:
від позивача: Сидоренко А.С. - за дорученням,
від відповідача: Тайльмайєр А.М. - за дорученням
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Херсонської області
від 26.09.2013 року
у справі № 923/900/13
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго"
про стягнення 58177 грн. 11 коп.
В С Т А Н О В И Л А:
08.07.2013 р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі позивач, ПАТ) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (далі відповідач, Підприємство) про стягнення грошових коштів в сумі 58177 грн.11 коп.
Позов мотивований тим, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконував свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором № 12/33/14-БО-33 від 26.01.2012 р. щодо повної оплати отриманого за цим договором природного газу, внаслідок чого повинний сплатити позивачеві 30466 грн. 19 коп. - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 21782 грн. 22 коп. - збитків від інфляції, 5928 грн. 70 коп. - 3% річних та 1720 грн. 50 коп. - понесених судових витрат на сплату судового збору за подання позову.
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги ПАТ визнав частково та не заперечував, той факт, що за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання він повинний сплатити позивачеві пеню в розмірі 26334 грн. 34 коп. та 3% річних в розмірі 5136 грн. 23 коп. посилаючись на те, що позивачем спірні суми безпідставно нараховані за період більший ніж встановлений чинним законодавством та умовами договору, оскільки відповідач зобов'язаний був повністю оплачувати прийнятий від позивача газ до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, а тому у разі прострочення оплати право нарахування йому 3% річних та пені виникає у позивача з наступного дня, тобто з 15 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, внаслідок чого позивач фактично необґрунтовано розраховував 3% річних та пеню починаю з 14 числа.
Стягнення з нього інфляційних витрат, на думку відповідача, є неможливим, так як прострочення оплати вартості природного газу за кожний період часу існувало менше одного місяця, у зв'язку з чим підстави для нарахування збитків від інфляції - відсутні.
Одночасно, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру стягнення з нього пені та 3%, річних, з посиланням на скрутне фінансове становище, що пов'язане із значною заборгованістю населення за природний газ. А стягнення штрафних санкцій у повному обсязі може призвести до понесення відповідачем додаткових збитків, які не дадуть змоги провести ремонтно-відновлювальні роботи обладнання в неопалювальний період.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.09.2013 р. (суддя Александрова Л.І.) позов задоволений частково та з відповідача на користь позивача стягнуто: 5136 грн. 23 коп. - 3% річних, 26334 грн. 34 коп. - пені та 930 грн. 62 коп. - понесених судових витрат на сплату судового збору за подання позову, а в решті частині позову - відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора, у зв'язку з чим нарахування пені та 3% за день, в якому сума коштів, на яку здійснюється нарахування, була зарахована на рахунок позивача є безпідставним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в сумах 26334 грн. 34 коп. та 5136 грн. 23 коп. відповідно.
Оскільки, матеріали справи та наданий позивачем розрахунок збитків від інфляції свідчать про те, що прострочення оплати відповідачем природного газу за кожний місяць тривало менше місяця, то підстави для стягнення з відповідача на користь позивач інфляційних витрат - відсутні.
Залишаючи без задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру стягнення з останнього на користь позивача пені та 3% річних місцевий суд виходив з того, що задоволення вказаного клопотання є порушенням майнових інтересів позивача. Крім того, зазначені відповідачем обставини справи не є винятковими, у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, а 3% річних не мають характеру штрафних санкцій та є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, внаслідок чого розмір 3% річних, що підлягає стягненню з боржника взагалі не може бути зменшений судом ні за яких обставин.
В апеляційній скарзі ПАТ просить рішення місцевого суду частково скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та пені у повному обсязі.
Скарга мотивована тим, що відсотки за користування чужими грошовими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, а тому нарахування 3% річних та пені від простроченої суми має бути по день сплати цих коштів кредитору, внаслідок чого позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та пені підлягаються задоволенню у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні представник відповідача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 26.01.2012 р. між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 12/33/14-БО-33 за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачеві в 2012 році природний газ, а останній зобов'язався прийняти цей газ та оплатити позивачеві його вартість.
У п. 4.1 договору сторонами встановлено, що розрахунки проводяться виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, а остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись своєчасно і належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
У п. 7.3 договору сторонами передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати отриманого товару останній зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно п. 30.1 ст. 30 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем останній за поставлений позивачем газ у січні 2012 р. на загальну суму 5.268.861 грн. 62 коп. розраховувався несвоєчасно та частково, а саме: 08.02.2012 р. здійснив оплату у сумі 150.000 грн., 09.02.2012 р. у сумі 100.000 грн., 10.02.2012 р. у сумі 1000.000 грн., 13.02.2012 р. у сумі 200.000 грн., 14.02.2012 р. у сумі 250.000 грн., а всього у строк до 14 лютого 2012 р. включно оплатив 1.700.000 грн., а решту частину отриманого у січні 2012 р. газу вартістю 3.568.861 грн. 62 коп. оплачував з простроченням платежів, зокрема: 15.02.2012 р. здійснив оплату у сумі 250.000 грн., 16.02.2012 р. - у сумі 300.000 грн., 17.02.2012 р. - у сумі 250.000 грн., 20.02.2012 р. - у сумі 200.000 грн., 21.02.2012 р. - у сумі 250.000 грн., 22.02.2013 р. - у сумі 1.500.000 грн., 23.02.2012 р. - у сумі 350.000 грн., 24.02.2012 р. - у сумі 170.000 грн., 27.02.2012 р. у сумі 250.000 грн., 28.02.2012 р. - у сумі 48.861 грн. 62 коп., у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що відповідач повинний сплатити позивачеві, відповідно до вищенаведеного законодавства України та умов укладеного договору, 3% річних та пеню за просточення виконання грошового зобов'язання за кожний день прострочки станом:
- на 15.02.2012 р. за 1 день виходячи з суми боргу 3.568.861 грн. 62 коп. в розмірі 292 грн. 53 коп. та 1511 грн. 40 коп. відповідно,
- на 16.02.2012 р. за 1 день виходячи з суми боргу 3318861 грн. 62 коп. в розмірі 272 грн. 04 коп. та 1405 грн. 53 коп. відповідно,
- на 17.02.2012 р. за 1 день виходячи з суми боргу 3018861 грн. 62 коп. в розмірі 247 грн. 45 коп. та 1278 грн. 48 коп. відповідно,
- на 20.02.2012 р. за 3 дні виходячи з суми боргу 2768861 грн. 62 коп. в розмірі 680 грн. 87 коп. та 3517 грн. 82 коп. відповідно,
- на 21.02.2012 р. за 1 день виходячи з суми боргу 2568861 грн. 62 коп. в розмірі 210 грн. 56 коп. та 1087 грн. 91 коп. відповідно,
- на 22.02.2012 р. за 1 день виходячи з суми боргу 2318861 грн. 62 коп. в розмірі 190 грн. 07 коп. та 982 грн. 03 коп. відповідно,
- на 23.02.2012 р. за 1 день виходячи з суми боргу 818861 грн. 62 коп. в розмірі 67 грн. 12 коп. та 346 грн. 79 коп. відповідно,
- на 24.02.2012 р. за 1 день виходячи з суми боргу 468861 грн. 62 коп. в розмірі 38 грн. 43 коп. та 198 грн. 56 коп. відповідно,
- на 27.02.2012 р. за 3 дні виходячи з суми боргу 298861 грн. 62 коп. в розмірі 73 грн. 49 коп. та 379 грн. 70 коп. відповідно,
- на 28.02.2012 р. за 1 день виходячи з суми боргу 48861 грн. 62 коп. в розмірі 4 грн. 01 коп. та 20 грн. 69 коп. відповідно, а всього 3% річних у сумі 2076 грн. 56 коп. та пені у сумі 10728 грн. 91 коп. за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань щодо оплати отриманого у січні 2012 року природного газу.
За поставлений у лютому 2012 р. газ вартістю 8299304 грн. 94 коп. відповідач також розраховувався несвоєчасно та частково, а саме: 28.02.2012 р. здійснив оплату у сумі 301.138 грн. 38 коп., 29.02.2012 р. - у сумі 200.000 грн., 01.03.2012 р. - у сумі 300.000 грн., 02.03.2012 р. - у сумі 150.000 грн., 03.03.2012 р. - у сумі 200.000 грн., 05.03.2012 р. - у сумі 100.000 грн., 06.03.2012 р. - у сумі 100.000 грн., 07.03.2012 р. - у сумі 150.000 грн., 12.03.2012 р. у сумі 450.000 грн., 13.03.2012 р. у сумі 300.000 грн., 14.03.2012 р. у сумі 500.000 грн., а всього у строк до 14 березня 2012 р. включно оплатив 2.751.138 грн. 38 коп., а решту частину отриманого у лютому 2012 р. газу вартістю 5.548.166 грн. 56 коп. оплачував з простроченням платежів, зокрема: 15.03.2012 р. здійснив оплату у сумі 500.000 грн., 16.03.2012 р. - у сумі 500.000 грн., 19.03.2012 р. - у сумі 500.000 грн., 20.03.2012 р. - у сумі 600.000 грн., 21.03.2012 р. - у сумі 300.000 грн., 22.03.2013 р. - у сумі 1.300.000 грн., 23.03.2012 р. - у сумі 300.000 грн., 26.03.2012 р. - у сумі 500.000 грн., 27.03.2012 р. у сумі 300.000 грн., 28.03.2012 р. - у сумі 600.000 грн., 29.03.2012 р. - у сумі 148.166 грн. 56 коп., у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що відповідач повинний сплатити позивачеві, відповідно до вищенаведеного законодавства України та умов укладеного договору, 3% річних та пеню за просточення виконання грошового зобов'язання за кожний день прострочки станом:
- на 15.03.2012 р. за 1 день виходячи з суми боргу 5548166 грн. 56 коп. в розмірі 454 грн. 77 коп. та 2349 грн. 63 коп. відповідно,
- на 16.03.2012 р. за 1 день виходячи з суми боргу 5048166 грн. 56 коп. в розмірі 413 грн. 78 коп. та 2137 грн. 88 коп. відповідно,
- на 19.03.2012 р. за 3 дні виходячи з суми боргу 4548166 грн. 56 коп. в розмірі 1118 грн. 40 коп. та 5778 грн. 41 коп. відповідно,
- на 20.03.2012 р. за 1 день виходячи з суми боргу 4048166 грн. 56 коп. в розмірі 331 грн. 82 коп. та 1714 грн. 39 коп. відповідно,
- на 21.03.2012 р. за 1 день виходячи з суми боргу 3448166 грн. 56 коп. в розмірі 282 грн. 64 коп. та 1460 грн. 29 коп. відповідно,
- на 22.03.2012 р. за 1 день виходячи з суми боргу 3148166 грн. 56 коп. в розмірі 258 грн. 05 коп. та 1333 грн. 24 коп. відповідно,
- на 23.03.2012 р. за 1 день виходячи з суми боргу 1848166 грн. 56 коп. в розмірі 151 грн. 49 коп. та 757 грн. 45 коп. відповідно,
- на 26.03.2012 р. за 3 дні виходячи з суми боргу 1548166 грн. 56 коп. в розмірі 380 грн. 70 коп. та 1903 грн. 48 коп. відповідно,
- на 27.03.2012 р. за 1 день виходячи з суми боргу 1048166 грн. 56 коп. в розмірі 85 грн. 92 коп. та 429 грн. 58 коп. відповідно,
- на 28.03.2012 р. за 1 день виходячи з суми боргу 748166 грн. 56 коп. в розмірі 61 грн. 33 коп. та 306 грн. 63 коп. відповідно,
- на 29.03.2012 р. за 1 день виходячи з суми боргу 148166 грн. 56 коп. в розмірі 12 грн. 14 коп. та 60 грн. 72 коп. відповідно, а всього 3% річних у сумі 3551 грн. 02 коп. та пені у сумі 18231 грн. 70 коп. за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань щодо оплати отриманого у лютому 2012 року природного газу.
За поставлений у березні 2012 р. газ вартістю 5161442 грн. 39 коп. відповідач також розраховувався несвоєчасно та частково, а саме: 29.03.2012 р. здійснив оплату у сумі 51.833 грн. 44 коп., 30.03.2012 р. - у сумі 600.000 грн., 02.04.2012 р. - у сумі 1.000.000 грн., 03.04.2012 р. - у сумі 1000.000 грн., 04.04.2012 р. - у сумі 300.000 грн., 05.04.2012 р. - у сумі 200.00 грн., 06.04.2012 р. - у сумі 100.000 грн., 09.04.2012 р. - у сумі 120.000 грн., 10.04.2012 р. у сумі 250.000 грн., 11.04.2012 р. у сумі 250.000 грн., 12.04.2012 р. у сумі 200.000 грн., 13.04.2012 р. - у сумі 180.000 грн., а всього у строк до 14 квітня 2012 р. включно оплатив 4251833 грн. 44 коп., а решту частину отриманого у березні 2012 р. газу вартістю 909608 грн. 95 коп. сплачував з простроченням платежів, зокрема: 17.04.2012 р. здійснив оплату у сумі 350.000 грн., 18.04.2012 р. - у сумі 350.000 грн., 19.04.2012 р. - у сумі 209608 грн. 95 коп., у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що відповідач повинний сплатити позивачеві, відповідно до вищенаведеного законодавства України та умов укладеного договору, 3% річних та пеню за просточення виконання грошового зобов'язання за кожний день прострочки станом:
- на 17.04.2012 р. за 3 дні виходячи з суми боргу 909608 грн. 95 коп. в розмірі 223 грн. 67 коп. та 1118 грн. 37 коп. відповідно,
- на 18.04.2012 р. за 1 день виходячи з суми боргу 559608 грн. 95 коп. в розмірі 45 грн. 87 коп. та 229 грн. 35 коп. відповідно,
- на 19.04.2012 р. за 1 день виходячи з суми боргу 209608 грн. 95 коп. в розмірі 17 грн. 18 коп. та 85 грн. 91 коп. відповідно, а всього 3% річних у сумі 286 грн. 72 коп. та пені у сумі 1433 грн. 62 коп. за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань щодо оплати отриманого у березні 2012 року природного газу.
За поставлений у квітні 2012 р. газ вартістю 612786 грн. 43 коп. відповідач також розраховувався несвоєчасно та частково а саме: 10.05.2012 р. здійснив оплату у сумі 200000 грн., 11.05.2012 р. - у сумі 100.000 грн., 14.05.2012 р. - у сумі 150.000 грн., а всього у строк до 14 травня 2012 р. включно оплатив 450.000 грн., а решту частину отриманого у квітні 2012 р. газу вартістю 162786 грн. 43 коп. оплачував з простроченням платежів, зокрема: 15.05.2012 р. здійснив оплату у сумі 150.000 грн., 16.05.2012 р. - у сумі 12.786 грн. 43 коп., у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що відповідач повинний сплатити позивачеві, відповідно до вищенаведеного законодавства України та умов укладеного договору, 3% річних та пеню за просточення виконання грошового зобов'язання за кожний день прострочки станом:
- на 15.05.2012 р. за 1 день виходячи з суми боргу 162786 грн. 43 коп. в розмірі 13 грн. 34 коп. та 66 грн. 72 коп. відповідно,
- на 16.05.2012 р. за 1 день виходячи з суми боргу 12786 грн. 43 коп. в розмірі 1 грн. 05 коп. та 5 грн. 24 коп. відповідно, а всього 3% річних у сумі 14 грн. 39 коп. та пені у сумі 71 грн. 96 коп. за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань щодо оплати отриманого у березні 2012 року природного газу.
За поставлений природний газ у травні, червні та липні 2012 року відповідач розрахувався своєчасно та 16.05.2012 р. сплатив позивачеві 39537 грн. 91 коп., 16.05.2012 р. - 37178 грн. 26 коп., 16.05.2012 р. - 10497 грн. 40 коп., 19.07.2012 р. - 30.000 грн. та 06.08.2012 р. - 2208 грн. 76 коп.
На підставі вищевикладеного за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань за договором № 12/33/14-БО-33 від 26.01.2012 р. щодо оплати отриманого у січні, лютому, березні та квітні 2012 року природного газу відповідач повинний сплатити позивачеві 30466 грн. 19 коп. - пені та 5928 грн. 70 коп. - 3% річних, у зв'язку з чим позовні вимоги ПАТ в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі, а протилежні висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи, вищенаведеному законодавстві України та умовах укладеного договору. Крім того, в оскарженому рішенні місцевий суд взагалі не здійснив та не навів обґрунтований розрахунок сум розміру пені і 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, що взагалі унеможливлює перевірку цього розрахунку.
При викладених обставинах колегія суддів вважає, що оскаржене рішення в цій частині підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про повне задоволення позовних вимог ПАТ в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені та 3% річних.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.
Згідно абзацу 2 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.
Аналогічна позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. № 23/466 та листі Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 р. № 62-97р.
Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції прострочення оплати отриманого відповідачем природного газу у січні, лютому, березні та квітні 2012 року тривало менше одного місяця за кожний період часу, а тому місцевий суд дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що підстави для стягнення з відповідача на користь позивач інфляційних витрат взагалі відсутні, внаслідок чого судове рішення в цій частині є законним та не оскаржено жодним із учасників судового процесу.
Так як, 3% річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, то суд першої інстанції дійшов до підставного висновку про те, що розмір 3% річних, що підлягає стягненню з боржника на користь кредитора взагалі не може бути зменшений судом ні за яких обставин.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 83 ГПК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, в тому числі і за ініціативою останнього, але лише у винятковому випадку.
Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тому, є помилковим посилання відповідача, як на підставу для зменшення розміру пені на заборгованість населення з оплати послуг з теплопостачання, різницю у тарифах та тяжкий фінансовий стан.
При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно дослідивши матеріали справи дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що даний випадок не є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, строків прострочення у виконанні зобов'язання та відповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, а тому підставне залишив клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних - без задоволення, внаслідок чого судове рішення в цій частині не оскаржено жодним із учасників судового процесу.
Так як, позовні вимоги ПАТ підлягають частковому задоволенню, а саме лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача 30466 грн. 19 коп. - пені та 5928 грн. 70 коп. - 3% річних, тобто на 62.55% (позов заявлений на 58177 грн. 11 коп., а підлягає задоволенню на 36394 грн. 89 коп.), то відповідач повинний відшкодувати позивачеві 1076 грн. 17 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору за подання позову, так як відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, апеляційна скарга ПАТ підлягає задоволенню у повному обсязі, то відповідач, з вищенаведених підстав, повинний відшкодувати позивачеві 860 грн. 25 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору за подану апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 26.09.2013 року у справі № 923/900/13 - частково скасувати та викласти пункт другий його резолютивної частини в наступній редакції:
2. Стягнути з Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": 30466 грн. 19 коп. - пені, 5928 грн. 70 коп. - 3% річних та 1076 грн. 17 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору за подання позову.
В решті частині рішення господарського суду Херсонської області від 26.09.2013 року у справі № 923/900/13 - залишити без змін.
Стягнути з Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 860 грн. 25 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору за подану апеляційну скаргу.
Зобов'язати господарський суд Херсонської області видати відповідні накази з зазначенням повних та необхідних реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.11.2013 року.
Головуючий суддя: Шевченко В.В.
Судді: Мирошниченко М.А.
Головей В.М.
