АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/774/1187/13 Головуючий в 1 інстанції суддя Дружинін К.М.
Категорія ч.1 ст.191 КК України Доповідач суддя Дігтярь Н.В.
УХВАЛА
Іменем України
25 липня 2013 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Дігтярь Н.В.
суддів - Руських К.Г., Мудрецького Р.В.
за участю прокурора - Грамма О.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровськ кримінальну справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 29 грудня 2012 року.
Цією постановою захиснику ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні заяви про скасування постанови Індустріальної районної прокуратури м.Дніпропетровська від 22 жовтня 2009 року, винесеної під час досудового розслідування кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1ст.191 КК України.
ВСТАНОВИЛА:
Відповідно до постанови суду ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні заяви про скасування постанови Індустріальної районної прокуратури м.Дніпропетровська від 22 жовтня 2009 року про заборону відчуження майна, винесеної під час досудового розслідування кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1ст.191 КК України.
Суд своє рішення мотивував тим, що ОСОБА_2 належним чином не зареєстрував право власності, отже, не є власником квартири АДРЕСА_1. А також не є учасником процесу, тому не має права звертатися з заявою про зняття арешту з майна.
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, апеляційну скаргу подав захисник ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, просить скасувати постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 29 грудня 2012 року, постанову Індустріальної районної прокуратури м.Дніпропетровська від 22 жовтня 2009 рок, скасувати арешт на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1. Вважає винесену постанову незаконною, такою, що підлягає скасуванню з тих підстав, що відповідно до вироку Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30 березня 2010 року відносно засудженого ОСОБА_3 за ч.1ст.191 КК України, до засудженого не було застосоване додаткове покарання-конфіскація майна, також не було задоволено цивільного позову. 26 вересня 2007 року ОСОБА_3 за посвідченим нотаріусом договором купівлі-продажу продав вищезазначену квартиру ОСОБА_2, даний правочин зареєстрований у Державному реєстрі правочинів, однак, до теперішнього часу ОСОБА_2 не мав коштів та часу для відповідної реєстрації свого права власності у КП «ДМБТІ». Також в апеляції зазначає, що на розгляд заяви 29 грудня 2012 року ні заявник, а ні його представник не викликались, вважає, що ОСОБА_2 відповідно до цивільного законодавства України та на підставі наявних у нього документів є власником квартири АДРЕСА_1.
Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав необхідним відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно матеріалів кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст.191 КК України, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої злочином, а також можливої конфіскації майна, постановою слідчого прокуратури Індустріального району м.Дніпропетровська від 22 жовтня 2009 року було заборонено відчуження належного на праві приватної власності обвинуваченому ОСОБА_3 майна, в тому числі - квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1.
Вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30 березня 2010 року ОСОБА_3 був засуджений за ч.1 ст.191 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2010 року вирок суду першої інстанції змінено в частині призначеного покарання. Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.1 ст.191 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, без позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від призначеного покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік.
Як вбачається з вироку суду - конфіскація належного ОСОБА_3 майна відносно нього не застосовувалася, також не було задоволено цивільного позову про стягнення з нього коштів в рахунок відшкодування шкоди.
Частина перша статті 324 КПК України (в редакції 1960 року) зазначає, що постановляючи вирок, суд повинен вирішити в тому числі, питання - що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.
Однак, як встановлено з вироку Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30 березня 2010року відносно ОСОБА_3 (т.2 а.с.86-90), питання про описане належне засудженому майно, в тому числі і вищевказану квартиру, при постановленні вироку не було вирішене.
Суд вирішує питання, пов'язані з виконанням вироку, на підставі ст.ст.409, 411 КПК України (в редакції 1960 року), за клопотанням учасників процесу або власників майна.
Відповідно до інформаційної довідки КП ДМБТІ від 16 жовтня 2009 року (т.2 а.с.16), вищевказана квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_3
Договір купівлі- продажу квартири (т.2 а.с.178) та витяг з реєстру правочинів (т.2 а.с.180), на які в апеляційній скарзі посилається захисник, є неповним переліком документів, які свідчать про право власності на дану квартиру. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з моменту укладання договору купівлі-продажу 26 вересня 2007 року і до теперішнього часу належним чином не зареєстрував своє право власності на дану квартиру у КП «ДМБТІ».
Відповідно до переліку осіб, зазначених в ст.348 КПК України (в редакції 1960 року), які мають право подати апеляцію на судові рішення, ОСОБА_2 не відноситься, оскільки не є учасником процесу та власником майна у встановленому законом порядку.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що надані документи не підтверджують право власності ОСОБА_2 на вищезазначену квартиру, а відповідно до переліку осіб, які мають право подати апеляційну скаргу які зазначені в ст.348 КПК України (в редакції 1960 року), ОСОБА_2 не відноситься, тому в задоволенні апеляційної скарги його представнику слід відмовити.
Керуючись ст.365, ст.366 КПК України (в редакції 1960 року), п.11 Розділу XI «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 29 грудня 2012 року по кримінальній справі відносно засудженого ОСОБА_3 - залишити без змін.
Судді
