23.01.2014 Справа № 756/15914/13-ц
Унікальний № 756/15914/13-ц
Провадження № 2/756/706/14
Р I Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2014 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Маринченко М.М.‚
при секретарі Яковлєвому О.І., Князік І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП УЖГ Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач працював у відповідача з 04 лютого 2008 року на різних посадах, з 25 жовтня 2010 року призначений на посаду заступника директора з питань економіки, фінансів та оренди, а з 14 грудня 2012 року - на посаду заступника директора, без фактичної зміни функціональних обов'язків.
Наказом № 265 від 07 жовтня 2013 року позивача було звільнено з займаної посади у зв'язку зі скороченням штату. Вказане звільнення позивач вважає незаконним, оскільки йому підприємством не було запропоновано посаду начальника економічного відділу, з посадовими обов'язками якого він був знайомий, введену одночасно з плануванням скорочення посади заступника директора, а переведено на цю посаду малодосвідченого провідного спеціаліста ОСОБА_2 Крім того, після попередження про скорочення його посади на підприємстві з'явились вільні посади заступника директора по експлуатації та благоустрою та інженера 1 категорії в ремонтно-технічному відділі, які йому теж не було запропоновано, незважаючи на обізнаність позивача з посадовими обов'язками по вказаним посадам. На ці посади підприємством було призначено нових працівників, що суперечить положенням колективного договору, відповідно до якого адміністрація здійснює прийом на роботу нових працівників у випадках повної продуктивної зайнятості працюючих і якщо не прогнозується їх вивільнення.
На підставі викладеного позивач просить поновити його на посаді заступника директора з виконанням функцій на час звільнення та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 жовтня 2013 року з розрахунку 6878 грн. 76 коп. на місяць.
Крім того, позивач вказав, що вказаними незаконними діями відповідача йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у втраті нормальних життєвих зв'язків, внаслідок чого виникла необхідність докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Просить стягнути моральну шкоду в розмірі двомісячного середнього заробітку, всього в розмірі 13757 грн. 52 коп.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, при цьому пояснив, що підприємством йому пропонувались посада головного інженера та економіста першої категорій. Від посади головного інженера він відмовився оскільки робота на вказаній посада є складною, відповідальною, на ній важко працювати в умовах недостатності фінансування. Від посади економіста першої категорій він відмовився, оскільки тоді б він потрапив в підпорядкування ОСОБА_2, а це для нього було неприйнятним. Також йому пропонували посаду інженера 2 категорії відділу по експлуатації та благоустрою, але від неї він теж відмовився
оскільки робота на цій посаді потребує багато зусиль і працювати на цій посаді він би не зміг через проблеми зі здоров'ям.
Представник відповідача проти позову заперечував, вказавши, що дійсно підприємством у 2012-2013 роках проводилось скорочення адміністративного персоналу, зменшення категорій посад та коефіцієнтів співвідношень розмірів посадових окладів керівників з метою оптимізації штатного розпису та економії фонду оплати праці. Наказом № 82 від 13 березня 2013 року було скорочено посаду заступника директора з 01 липня 2013 року. Позивача 13 травня 2013 року було попереджено про звільнення та запропоновано вакантні посади головного інженера або економіста першої категорії, на які позивач не погодився, про що письмово зазначив. В день звільнення позивача, 07 жовтня 2013 року йому було запропоновано вільну посаду інженера 2 категорії, на яку він також не погодився. Оскільки позивач не належить до категорій працівників, яких не можна звільняти, 07 жовтня 2013 року позивача було звільнено на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників та відмовою від переведення на іншу роботу, видано трудову книжку, належно завірену копію наказу про звільнення та проведено повний розрахунок. Також зазначив, що переведення позивача на посаду начальника економічного відділу не було можливим, оскільки вказана посада не була вакантною на момент звільнення позивача, а переведення позивача на дві інші посади, про які він зазначає у позові, також було неможливим у зв'язку з тим, що виконувана позивачем робота суттєво відрізняється від посадових інструкцій вказаних посад.
Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора з питань економіки та фінансів КП УЖГ Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс» з 08 травня 2012 року. З 14 грудня 2012 року позивача переведено на посаду заступника директора на підставі Наказу №247-к від 14 грудня 2012 року.
Відповідно до Наказу №82 від 14 березня 2013 року КП УЖГ «Липкижитлосервіс» «Про зміни в штатному розписі керівників, спеціалістів, службовців» у зв'язку оптимізацією штатного розпису та з метою економії фонду оплати праці з 20 березня 2013 року виведено із штатного розпису з економічної групи посаду провідного економіста та введено з 20 березня 2013 року до економічного відділу посаду начальника відділу. Також вказаним наказом скорочено з 01 липня 2013 року посаду заступника директора.
На підставі вказаного наказу, Наказом №86-к від 20 березня 2013 року ОСОБА_2, провідного спеціаліста економічної групи переведено на посаду начальника економічного відділу з 20 березня 2013 року.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку зі скороченням посади заступника директора та наступним звільненням, позивача 13 травня 2013 року попереджено про скорочення посади, яку він займає, та запропоновано з метою переведення на іншу роботу вакантні посади економіста 1 категорії та головного інженера з посадовими окладами відповідно 3538 грн. та 6205 грн. Позивач не погодився на переведення на жодну з запропонованих посад, про що зазначив у попередженні.
07 жовтня 2013 року позивачу було запропоновано вакантну посаду інженера 2 категорії відділу експлуатації та благоустрою з посадовим окладом 3186 грн., від переводу на яку позивач відмовився, про що письмово зазначив.
Наказом КП УЖГ «Липкижитлосервіс» №265 від 07 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади заступника директора з 07 жовтня 2013 року у зв'язку зі скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Згідно п. 1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Статтею 492 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Як вбачається з пояснень сторін та матеріалів справи, відповідачем дотримано порядок звільнення позивача, зокрема, у встановлені законом строки позивача попереджено про наступне звільнення та запропоновано на вибір три різних вакантних посади, від переведення на які позивач відмовився.
Згідно положень п.3.1.1 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом КП УЖГ «Липкижитлосервіс» на 2006-2010 роки № 7 від 17 травня 2006 року, який діє до прийняття нового, адміністрація підприємства зобов'язується здійснювати прийом на роботу нових працівників лише у випадках забезпечення повної продуктивної зайнятості працюючих і якщо не прогнозується їх вивільнення на підставі п.1 ст40 КЗпП України.
Суд не погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем положень колективного договору, оскільки як вбачається з наданих суду копій наказів №143-к від 04 квітня 2013 року про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду заступника директора по експлуатації та благоустрою, №153-к від 25 червня 2013 року про переведення ОСОБА_4 на посаду інженера 1 категорії ремонтно-технічного відділу та №86-к від 20 березня 2013 року, відповідачем було здійснено переведення на іншу посаду працівників, які вже працювали на підприємстві. Крім того, з аналізу наданої посадової інструкції заступника директора по експлуатації та благоустрою, на посаду якого претендує позивач, вбачається відмінність посадових обов'язків, які виконував ОСОБА_1, з посадовими обов'язками спірної посади.
Отже, враховуючи те, що позивачу пропонувались посади перед звільненням відповідно до його спеціальності, та відмову від них позивача, а також відсутність інших вакантних посад відповідно до спеціалізації позивача, відповідачем правомірно звільнено ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.
За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.
Враховуючи, що позовні вимоги про поновлення на роботі позивача задоволенню не підлягають у зв'язку з правомірним його звільненням, відсутні також підстави для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 40, 49-2 КЗпПУ, ст.ст. 10, 60, 81, 88, 212-215 ЦПК України,
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.М.Маринченко
