ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-8544/10/2218
Головуючий у 1-й інстанції: Болотов Є.В.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Совгира Д. І.
судді: Курко О. П. Матохнюк Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про перерахунок пенсії.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.12.2010 року позов задоволено:
визнано неправомірними дії відповідача;
зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 надбавки до пенсії як дитині війни за період з 01.05.2010 року по 31.10.2010 року включно, виходячи із розміру цієї надбавки в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням ст..28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.12.2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст.ст.197, 183-2 КАС України, проводить розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян "діти війни" в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені вищезазначеним Законом України.
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду нарахування підвищення до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Також безпідставним є посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення пенсії, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Оскільки суд першої інстанції обставини справи встановив повно, правові норми, які регулюють відносини сторін, визначив правильно, ухвалив судове рішення з дотриманням норм процесуального права, проте при винесенні постанови у справі не вирішив позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів слідкуючою загальною сумою: 6582,90 грн., тому апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, доповнивши його мотивувальну та резолютивну частини висновками щодо невирішених вимог позивача.
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду зазначає, що заявлений позов в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки такі позовні вимоги суперечать змісту законодавства. Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання, а не обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин. Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, про що повинно бути зазначено в резолютивній частині постанови суду першої інстанції відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 162, п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС України.
Також, розподіл судових витрат має здійснюватись у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно задоволеним вимогам.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 201 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду з підстав: правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому задовольнити частково.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про перерахунок пенсії, - змінити.
Абзац перший резолютивної частини постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2010 року викласти наступним чином: "Позов задовольнити частково."
Доповнити резолютивну частину постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2010 року, абзацом наступного змісту "В задоволені решти позовних вимог відмовити."
Абзац четвертий резолютивної частини постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2010 року викласти наступним чином: "Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1,70 грн. понесених судових витрат."
В іншій частині постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2010 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Курко О. П.
Матохнюк Д.Б.
