За рівнем людського розвитку Україна посідає 78 місце із 187 країн і територій світу
Згідно з цьогорічною доповіддю Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй, індекс людського розвитку (ІЛР) України в 2012 році становить 0,740. Це дало змогу нашій країні посісти 78 позицію з 187 країн і територій. Цей показник вважається досить високим, тому ми входимо до групи країн з високим рівнем людського розвитку. Україна займає одну позицію з Македонією, а поряд з нами Перу (77 позиція) та Маврикій (80). У першу трійку за показником ІЛР входять Норвегія (1), Австралія (2) та Сполучені Штати Америки (3), а завершують рейтинг Мозамбік (185), Демократична Республіка Конго (186) та Нігер (186).
ІЛР вимірюється за трьома основними показниками: довге та здорове життя, доступ до освіти та гідний рівень життя. Перша позиція вимірюється очікуваною тривалістю життя, друга — зокрема середньою кількістю років освіти, які здобувають за все життя особи віком від 25 років, а третя — валовим національним доходом (ВНД) на душу населення у постійних міжнародних доларах 2005 року, конвертованих з використанням рівнів паритету купівельної спроможності (ПКС).
Загалом у доповіді ПРООН зазначається, що за період 1990—2012 років значення ІЛР України зросло з 0,714 до 0,740, або на 4%, тобто в середньому підвищувалося приблизно на 0,2% на рік. Крім того, наведено індекс гендерної нерівності за 2012 рік. В Україні він становить 0,338, і за цим показником ми посідаємо 57 позицію серед 148 країн. Індекс гендерної нерівності визначається за кількома показниками. Наприклад, в Україні жінки мають 8% місць у парламенті, 91,5% дорослих жінок мають середню або вищу освіту (чоловіки — 96,1%), частка участі жінок у робочій силі становить 53,3% (показник чоловіків — 66,6%). Також у доповіді міститься інформація про кількість населення, що живе у багатовимірній бідності. Таких в Україні — 2,2%, і ще 1% вразливий до багатовимірної бідності.
Презентація та обговорення доповіді, що має підназву «Піднесення Півдня: людський прогрес у багатовимірному світі», проходили у Національному інституті стратегічних досліджень за участю експертів, іноземних послів, представників владних установ. Назва доповіді зумовлена тим, що за останні роки багато країн південного регіону змогли відчутно просунутися сходинками людського розвитку. Цьому сприяли стрімке економічне піднесення та інвестиції в соціальну сферу, насамперед у медицину та освіту.
Крім того, Південь проводить проактивну державну політику: коли і в державному, і в приватному секторах впроваджуються заходи, орієнтовані на довгострокові плани. При цьому змінюється географія торгівлі: нині країни Півдня активно торгують одна з одною, а не тільки з державами Півночі. Так, обсяги торгівлі Південь — Південь дорівнюють обсягам торгівлі Північ — Північ. Важливе й те, що уряди держав Півдня працювали з бідними верствами населення, не залишаючи їх позаду більш заможної частини суспільства.
Доповідь також містить рекомендації для інших держав, якими змогла б скористатися й Україна. Так, передусім суспільство повинне забезпечувати рівність. Ніхто не має залишатися позаду через релігійні вподобання, стать, сексуальну орієнтацію тощо. Потрібно забезпечувати економічні й соціальні можливості для всіх.
Крім того, наголошується на тому, що за нинішніх можливостей взаємодії та спілкування дуже важливо, щоб урядові агенції й суспільство взаємодіяли і співпрацювали одне з одним. Особливо це стосується молоді, яка хоче, щоб її голос було почуто. Згадаймо лише події на Близькому Сході, де саме молодь запалювала соціальні протести. Тому вкрай важливо побудувати комунікацію за лінією держава — суспільство так, щоб молодь спрямувала енергію у мирні процеси.
Проте й автори доповіді, й українські науковці вказують на неможливість вироблення універсального рецепту для поліпшення рівня людського розвитку. Водночас вказується на моменти, які так чи інакше можуть вплинути на всі держави. Головний з них — політика економії державного бюджету безперспективна. Економія провокує не тільки соціальні проблеми сьогодення, а й серйозні виклики на майбутнє, найнебезпечніший із яких — скорочення чисельності економічно активного населення. Ця тенденція простежується у більшості країн, і, зокрема, дуже загострилася в Україні.
КОМЕНТАРІ
Елла ЛІБАНОВА, директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України:
— На жаль, Україна посідає 78 місце за ІЛР. Далеко не всі проблеми зводяться до економічних. Головним чинником нашого відставання є надзвичайно високий рівень смертності у працездатному віці. І це головна соціальна проблема нинішньої України. Друга проблема — нерівність у суспільстві. Дуже часто вона уповільнює людський розвиток, а подекуди і зовсім його зупиняє.
Мені хотілося б, щоб на підставі цього документа і завдань, що перед нами стоять, було сформовано рекомендації і для влади, і для суспільства. Сама по собі держава, влада, не може забезпечити того прогресу, який нам конче потрібен. Для цього необхідні консолідовані зусилля всіх структур суспільства і, звичайно, влади.
Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України:
— Уже спостерігається відставання від можливих змін, які ми могли б зробити за 20 років. Це правда. Втрата часу починає віддзеркалюватися в зміні загальної освіти, в руйнації застарілої системи охорони здоров’я, в якості робочої сили. Це загрози, які виникають вже зараз і над якими потрібно працювати у програмах розвитку країни.
Україна зберігає стабільне місце у другій групі країн поряд із групою з дуже високим рівнем індексу людського розвитку. Наша мета — не боротися за плюс одиницю в рейтингу, а орієнтуватися на перехід у вищу групу. Це стратегічне завдання.
ПОЗИЦІЯ УРЯДУ
У центрі реформ стоїть людина
Анатолій МАКСЮТА, перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі:
— Уряд ставить в основу своєї діяльності тезу, що пролунала у доповіді 1990 року: «Реальне багатство народів — це люди». Саме підвищення добробуту українських громадян є кінцевою метою програми економічних реформ. Ідеться, по суті, про хвилю системних змін, основою яких має стати реалізація завдань вищого рівня — впровадження інвестиційно-інноваційної моделі держави. Завдання на найближчі роки — перехід до так званої розумної економіки, пов’язаної з високими стандартами якості життя. Від цього залежатиме майбутнє місце України у глобальній системі.
Перехід на інноваційний шлях розвитку пов’язаний із масштабними інвестиціями у людський капітал. У центрі реформ у підсумку є людина. Сам по собі розвиток економіки нас не цікавить. Нас цікавить, врешті-решт, як цей розвиток віддзеркалиться на підвищенні не тільки добробуту, а й потенціалу кожної людини, яка живе в Україні.
Один із пріоритетів — розвиток освіти, яка має стати ключовим елементом глобальної конкуренції й однією з найбільших життєвих цінностей. В Україні є потенціал, адже наша освіта від школи до університету — одна з найбільш конкурентних у світі. Сфера освіти має увібрати найсучасніші знання, технології й стати базою для розширення наукової діяльності. А, відповідно, від науки матимемо інновації в економіці.
Найважливіше і найскладніше завдання — медична реформа. Потрібно зробити все, щоб рівень смертності скоротився більш ніж у 1,5 раза, а тривалість життя збільшилася до 75 років у 2020-му. Для цього створюються не лише суто медичні центри, а й умови для заняття спортом, фізичною культурою, передумови для ведення здорового способу життя. Реалізується політика підтримки сім’ї, народжуваності, доходів населення, створення високооплачуваних робочих місць.
Сталий людський розвиток в Україні значною мірою залежить від здатності держави забезпечити економічне зростання шляхом використання високорозвиненого людського капіталу та застосування ресурсо-, енерго- та природоощадних технологій.
Тож Україна нині йде шляхом інтенсивного розвитку, і в центрі всього є людина, її добробут, потенціал та розвиток.
ПРЯМА МОВА
Рікарда РІГЕР, в. о. Постійного Представника ПРООН в Україні:
