МІНІСТЕРСТВО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ УКРАЇНИ

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2012 р. за № 1648/21960

Про затвердження Правил охорони праці під час роботи в хімічних лабораторіях

Відповідно до статті 28 Закону України «Про охорону праці»( 2694-12 ), підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України( 402/2011 ), затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року Закону України «Про охорону праці»( 2694-12 ) № 402, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила охорони праці під час роботи в хімічних лабораторіях, що додаються.

2. З дня набранням чинності цим наказом уважати такими, що не застосовуються на території України Основні правила безпечної роботи в хімічних лабораторіях, затверджені Міністерством хімічної промисловості СРСР від 27 липня 1977 року.

3. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (Хохотва О.І.) у встановленому порядку:

3.1. Забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3.2. Внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України Хохотву О.І.

Виконуючий обов’язки Міністра

В. Бут

ПОГОДЖЕНО: Голова Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України

О.І. Хохотва

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ МНС України 11.09.2012 №1192

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2012 р. за № 1648/21960

ПРАВИЛА охорони праці під час роботи в хімічних лабораторіях

I. Сфера застосування

1.1. Ці Правила поширюються на суб’єктів господарювання незалежно від форм власності й організаційно-правової форми, діяльність яких пов'язана з виробленням хімічних речовин і хімічної продукції, гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції, збиранням, обробленням й видаленням відходів, відновленням матеріалів, проведенням наукових досліджень та розробок в галузі природничих та технічних наук, вищих навчальних та вищих професійно-технічних навчальних закладах під час виконання робіт в хімічних лабораторіях.

1.2. Ці Правила встановлюють вимоги охорони праці під час виконання робіт в хімічних лабораторіях.

1.3. Ці Правила є обов'язковими для роботодавців та працівників, які виконують роботи в хімічних лабораторіях.

ІІ. Визначення термінів

2.1. У цих Правилах терміни вживаються у значеннях, що визначені Законом України «Про охорону праці»( 2694-12 ), Технічним регламентом безпеки обладнання, що працює під тиском ( 35-2011-п ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2011 року № 35, ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять», ДСТУ 2272:2006 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять», ГОСТ 18322-78 «Система технічного обслуговування і ремонту техніки. Терміни та визначення», ДСТУ 2439-94 «Елементи хімічні та речовини прості. Терміни та визначення основних понять. Умовні позначення», ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» (далі — ГОСТ 12.1.005-88), ГОСТ 12.1.007-76 «ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности» (далі — ГОСТ 12.1.007-76).

2.2. У цих Правилах терміни  вживаються в таких значеннях:

хімічна лабораторія — організація, підприємство, установа або їх окремий підрозділ, що проводять дослідження, випробування і іншу діяльність з використанням хімічних процесів, спеціального обладнання та різноманітних хімічних речовин.

ІІІ. Позначення та скорочення

ГДК — граничнодопустима концентрація;

ГР — горючі рідини;

ДБН — державні будівельні норми;

ДСН — державні санітарні норми;

ДСанПіН — Державні санітарні правила і норми;

ДСТУ ГОСТ — національні стандарти, якими прийнято міждержавні стандарти;

ДСТУ ISO — державний стандарт, через який впроваджено європейський стандарт Міжнародної організації зі стандартизації (ISO);

ЗІЗ — засоби індивідуального захисту;

ЛЗР — легкозаймисті рідини;

НАПБ — нормативно-правовий акт з питань пожежної безпеки;

ПЛАС — план локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій;

ССБП — система стандартів безпеки праці;

ССБТ — «система стандартов безопасности труда».

IV. Загальні вимоги

1. Вимоги до приміщень та обладнання хімічних лабораторій

1.1. Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) підприємств, на яких розташовані приміщення хімічних лабораторій, повинно здійснюватись відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»( 3038-17 ), та має проводитись з виконанням вимог Законів України «Про охорону праці» ( 2694-12 ), «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»( 4004-12 ), «Про пожежну безпеку»( 3745-12 ), «Про охорону навколишнього природного середовища» ( 1264-12 ), «Про об’єкти підвищеної небезпеки»( 2245-14 ), Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд ( 1764-2006-п ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1764, та вимог цих Правил.

1.2. В кожній хімічній лабораторії забезпечуються організаційні заходи щодо пожежної безпеки відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні( z1410-04 ), затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року № 126, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 року за № 1410/10009 (далі — НАПБ А.01.001-2004).

1.3. Для всіх будинків, зовнішнього устаткування та приміщень має бути визначено категорію щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог Норм визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 3 грудня 2007 року № 833 (НАПБ Б.03.002-2007), а також клас вибухонебезпечних зон відповідно до вимог Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок ДНАОП 0.00-1.32-01( v0272203-01 ), затверджених наказом Мінпраці України від 21 червня 2001 року № 272 (далі — НПАОП 40.1-1.32-01), які необхідно позначати на вхідних дверях до приміщення, а також у межах зон усередині приміщень та ззовні.

1.4. Приміщення хімічних лабораторій обладнуються загальнообмінною примусовою вентиляцією, а місця можливого накопичення шкідливих хімічних речовин — місцевими відсмоктувачами. Експлуатація, технічне обслуговування, планові огляд і ремонт, а також періодичні технічні випробування систем вентиляції повинні проводитись відповідно до вимог Правил з безпечної експлуатації систем вентиляції у хімічних виробництвах( z0988-09 ), затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 5 жовтня 2009 року № 164, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2009 року за № 988/17004 (далі — НПАОП 0.00-1.27-09).

Постійно діюча вентиляція повинна забезпечувати кратність повітрообміну, який розраховується залежно від виду та класу небезпеки речовини, що перебуває в обігу в хімічній лабораторії, та роботу системи місцевих відсмоктувань для видалення пилу та вибухонебезпечних речовин від місць їхнього утворення.

Для очищення вибухонебезпечної пилоповітряної суміші необхідно використовувати пилоуловлювачі або фільтри.

1.5. Дотримання протипожежного режиму та оснащення приміщень хімічних лабораторій первинними засобами пожежогасіння здійснюються відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004( z1410-04 ) та Типових норм належності вогнегасників( z0554-04 ), затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 2 квітня 2004 року № 151, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 554/9153 (НАПБ Б.03.001-2004). Для локалізації та ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку необхідно використовувати вогнегасники відповідно до вимог ДСТУ 3675-98 «Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань» (далі — ДСТУ 3675-98) і ДСТУ 3734-98 (ГОСТ 30612-99) «Пожежна техніка. Вогнегасники пересувні. Загальні технічні вимоги» (далі — ДСТУ 3734-98), а також внутрішні пожежні водопроводи, покривала з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пісок та інші первинні засоби пожежогасіння.

Експлуатація вогнегасників повинна здійснюватися відповідно до вимог Правил експлуатації вогнегасників( z0555-04 ), затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 2 квітня 2004 року № 152, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 555/9154 (НАПБ Б.01.008-2004), а їх технічне обслуговування — відповідно до вимог ДСТУ 4297:2004 «Пожежна техніка. Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги».

1.6. Необхідність і порядок оснащення приміщень хімічних лабораторій стаціонарними системами пожежної сигналізації і пожежогасіння повинні визначатися відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2010 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту».

1.7. Усе електрообладнання, електроінструмент при напрузі понад 36 В, а також обладнання та механізми, які можуть виявитися під напругою, надійно заземляються. Роботи з використанням електроінструменту та електрообладнання повинні проводитись відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.32-01 ( v0272203-01 ).

1.8. Засоби захисту від статичної електрики у пожежонебезпечних зонах будь-якого класу з метою захисту від іскроутворення повинні відповідати вимогам Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів ( z0093-98 ), затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 9 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (далі — НПАОП 40.1-1.21-98), ГОСТ 12.1.018-93 «ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования» та ГОСТ 12.4.124-83 «ССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования».

Металеві та неметалеві електропровідні конструкції, комунікації та виробниче обладнання повинні бути електростатично заземленими.

1.9. Рівень шуму в хімічних лабораторіях не повинен перевищувати норм (60 дБА), встановлених Державними санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку( va037282-99 ), затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 37 (ДСН 3.3.6.037-99), та ГОСТ 12.1.003-83 «ССБТ. Шум. Общие требования безопасности».

1.10. Вібраційна безпека повинна забезпечуватися дотриманням норм, встановлених Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації( va039282-99 ), затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 39 (ДСН 3.3.6.039-99), та ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 «ССБТ. Вибрационная опасность. Общие требования».

1.11. Приміщення хімічних лабораторій забезпечуються природним, штучним та суміщеним освітленням залежно від характеристики зорової роботи відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення». Місцеве освітлення повинно застосовуватися в комбінації із загальним освітленням. Застосування лише місцевого освітлення забороняється. Світильники місцевого освітлення за своїм улаштуванням повинні відповідати категорії і групі вибухонебезпечних речовин і бути влаштовані так, щоб працівник міг за бажанням змінити напрям світлового потоку.

Працівники повинні здійснювати експлуатацію пристроїв для освітлення відповідно до вимог ГОСТ 12.2.007.0-75* «ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности».

1.12. Показники мікроклімату в робочій зоні хімічних лабораторій мають відповідати вимогам Державних санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень( va042282-99 ), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 42 (ДСН 3.3.6.042-99).

У робочій зоні хімічних лабораторій вміст пилу, газів і пари шкідливих речовин не повинен перевищувати ГДК, встановлені ГОСТ 12.1.005-88.

Періодично, але не рідше одного разу на рік в приміщеннях хімічних лабораторій необхідно проводити аналіз повітря на вміст шкідливих хімічних речовин відповідно до ГОСТ 12.1.005-88, який здійснюється лабораторіями, що мають на це відповідний дозвіл.

1.13. Припливно-витяжна вентиляція в усіх приміщеннях вмикається за 30 хвилин до початку проведення робіт і вимикається після закінчення проведення робіт. При цьому спочатку вмикають витяжну вентиляцію, а потім припливну; вимикають навпаки — спочатку припливну, а потім витяжну. Роботи в лабораторії повинні проводитися тільки при справній вентиляції, необхідно передбачити автоматичне включення та блокування вентиляції. У разі виявлення будь-яких несправностей вентиляції працівник повинен повідомити про це керівника лабораторії, а також службу охорони праці.

1.14. Всі роботи з хімічними речовинами слід проводити тільки у витяжних шафах. Витяжні шафи повинні бути обладнані відсмоктувачами.

Світильники у витяжній шафі за своїм улаштуванням повинні бути у вибухобезпечному виконанні. Штепсельні розетки і вимикачі повинні бути розташовані поза витяжною шафою.

1.15. Підлоги приміщень хімічних лабораторій повинні мати рівну, неслизьку, зручну для очищення поверхню, бути стійкими до дії механічних навантажень, вологи і агресивних середовищ.

Конструкція та розміщення лабораторних меблів повинні бути такими, щоб можна було вести прибирання підлоги під ними.

1.16. Для миття хімічного посуду слід виділяти ізольовані мийні приміщення, обладнанні мийними машинами та спеціальними мийними столами: один з витяжною шафою, два відкритих. Допускається влаштування місць для миття посуду в кожному лабораторному приміщенні у витяжній шафі.

1.17. Приміщення хімічних лабораторій, призначені для робіт з надзвичайно небезпечними (1-й клас небезпеки) і високонебезпечними (2-й клас небезпеки) речовинами, повинні бути ізольовані від інших приміщень лабораторії, мати окремий вхід і витяжні шафи, не пов'язані з вентиляцією інших приміщень.

Приміщення хімічних лабораторій, які призначенні для проведення робіт зі ртуттю, повинні передбачати оздоблення стін, стелі і поверхонь конструкцій (колони, двері, вікна, підвіконня та інше) матеріалами, що запобігають сорбції (поглинанню) та десорбції (зворотному виділенню в навколишнє середовище) парів ртуті, а також допускають вологе прибирання.

1.18. Газопроводи в приміщеннях хімічних лабораторій повинні відповідати проектній документації, затвердженій в установленому порядку, і бути пофарбовані згідно з ГОСТ 14202-69 «Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки» (далі — ГОСТ 14202-69); газопроводи повинні вводитися безпосередньо в приміщення лабораторії; на вводі газопроводу в приміщення має встановлюватися в доступному для обслуговування і освітленому місці (в разі потреби подачі газу) пристрій, що відключає газопроводи, які підведені до робочих столів і витяжних шаф. Газопроводи повинні мати крани, що дозволяють регулювати включення окремих пальників; газопроводи в приміщеннях необхідно прокладати таким чином, щоб було зручно їх обслуговувати з унеможливленням їх пошкодження.

1.19. Столи і витяжні шафи, призначені для роботи з пожежо- та вибухонебезпечними речовинами, повинні мати захисні бортики та бути покриті негорючим матеріалом, а для робіт з кислотами, лугами та іншими неорганічними і органічними хімічно активними речовинами — матеріалами, стійкими до їхнього впливу.

Витяжні шафи, лабораторні та робочі столи у спеціальних приміщеннях (наприклад, кімнатах для робіт зі ртуттю) не повинні мати під робочою поверхнею ящиків і шаф.

Столи в приміщеннях хімічних лабораторій при роботі зі ртуттю повинні мати ртутьнепроникне покриття (перхлорвінілове або інше).

1.20. Газові та водяні крани на робочих столах і у витяжних  шафах повинні бути розташовані біля бортів (країв) і установлені так, щоб унеможливити випадкове відкриття крана.

1.21. Якість води для господарсько-питних потреб та душових повинна відповідати Державним санітарним нормам та правилам «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» ДСанПіН 2.2.4-171-10( z0452-10 ), затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 12 травня 2010 року № 400, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 1 липня 2010 року за № 452/17747.

1.22. У приміщенні хімічних лабораторій повинні знаходитися первинні засоби пожежогасіння (ящики з сухим піском, вогнегасники, пожежні покривала з негорючого теплоізоляційного матеріалу тощо), для зазначення місцезнаходження яких встановлюються вказівні знаки відповідно до ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности» (далі — ГОСТ 12.4.026-76).

1.23. У разі аварійної перерви в подачі електричної енергії всі електроприлади повинні бути негайно вимкнені.

1.24. Електропроводи і електроприлади, які знаходяться під напругою, у випадку пожежі необхідно знеструмити і гасити вуглекислотними вогнегасниками відповідно до вимог ДСТУ 3675-98, ДСТУ 3734-98.

Забороняється гасити їх водою.

1.25. Забороняється залишати без нагляду робоче місце, ввімкнені нагрівальні прилади і працююче лабораторне обладнання, перелік якого визначений інструкцією з охорони праці, виробничої санітарії і пожежної безпеки.

1.26. При задимленні, загорянні або інших ознаках пожежі (горіння) необхідно:

вжити (за можливості) заходів щодо евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

1.27. У кожному робочому приміщені хімічної лабораторії на видному та легкодоступному місці повинна знаходитися аптечка з набором необхідних медикаментів для надання першої (долікарняної) допомоги.

2. Вимоги безпеки до працівників хімічних лабораторій та їх робочих місць

2.1. Роботодавець розробляє і затверджує положення про службу охорони праці хімічної лабораторії, визначає її основні завдання, функції та права відповідно до Типового положення про службу охорони праці ( z1526-04 ), затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2004 року за № 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.21-04).

2.2. Роботодавець з урахуванням видів робіт у хімічних лабораторіях повинен організовувати навчання і перевірку знань працівників з питань охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці( z0231-05 ), затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05), та навчання працівників діям та способам захисту в разі виникнення аварійних ситуацій та аварій відповідно до вимог пункту 4.5 глави 4 Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях( z1006-07 ), затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15 серпня 2007 року № 557, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 3 вересня 2007 року за № 1006/14273.

2.3. Навчання і перевірка знань працівників з питань пожежної безпеки повинні здійснюватися відповідно до вимог Переліку посад, при призначенні на які особи зобов’язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядок їх організації( z1147-03 ), затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29 вересня 2003 року № 368, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11 грудня 2003 року за № 1147/8468 (НАПБ Б.06.001-2003), і Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України ( z1148-03 ), затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29 вересня 2003 року № 368( z1147-03 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2003 року за № 1148/8469 (НАПБ Б.02.005-2003).

2.4. Роботодавець зобов'язаний за рахунок власних коштів забезпечити організацію проведення попередніх медичних оглядів працівників хімічних лабораторій під час прийняття на роботу, а протягом трудової діяльності — періодичні медичні огляди відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій( z0846-07 ), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113.

2.5. Не дозволяється застосування праці неповнолітніх осіб на роботах, визначених у Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх( z0176-94 ), затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за № 176/385.

2.6. Атестація робочих місць за умовами праці працівників хімічних лабораторій повинна проводитись відповідно до вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці( 442-92-п ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442.

2.7. Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють в хімічних лабораторіях, здійснюється відповідно до вимог Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві( z0020-94 ), затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21 грудня 1993 року № 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 лютого 1994 року за № 20/229 (НПАОП 0.00-6.03-93).

2.8. Роботодавцем повинні бути розроблені інструкції з охорони праці відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці ( z0226-98 ), затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 квітня 1998 року за № 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98).

2.9. Роботодавець повинен розробити ПЛАС залежно від виду робіт, що виконуються в хімічних лабораторіях та на підприємстві, відповідно до вимог Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій( z0424-99 ), затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 17 червня 1999 року № 112, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 1999 року за № 424/3717 (НПАОП 0.00-4.33-99).

Не дозволяється виконувати роботи працівникам, які не ознайомлені з ПЛАС і не знають його в частині, що стосується роботи, яку вони безпосередньо виконують.

2.10. Роботодавець зобов’язаний організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань працівників і аварій у хімічних лабораторіях відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві ( 1232-2011-п ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

2.11. З метою запобігання електротравматизму забороняється:

до роботи на електричних приладах і установках допускати працівників, які не мають відповідного допуску та дозволу;

працювати на несправних електричних приладах і установках. Про всі виявлені дефекти в ізоляції проводів, про несправності пускачів, рубильників, штепсельних вилок, розеток тощо, а також заземлення й огородження слід негайно повідомляти черговому електротехнічного персоналу;

2.12. Для захисту працівників хімічних лабораторій від дії небезпечних та шкідливих факторів необхідно використовувати засоби колективного захисту відповідно до вимог ДСТУ 7238:2011 «ССБП. Засоби колективного захисту працюючих. Загальні вимоги та класифікація».

2.13. Працівники хімічних лабораторій повинні забезпечуватися спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими ЗІЗ відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту( z0446-08 ), затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08), та Норм безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам хімічних виробництв (частина 1)( za362-04 ), затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 7 вересня 2004 року № 194( z1362-04 ), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2004 року за № 1362/9961 (НПАОП 24.0-3.01-04), Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам хімічних виробництв (частина 2)( za264-08 ), затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 13 грудня 2007 року № 305( z0264-08 ), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31 березня 2008 року за № 264/14955 (НПАОП 24.0-3.03-07).

ЗІЗ мають відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту( 761-2008-п ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761, ДСТУ 7239:2011 «ССБП. Засоби індивідуального захисту. Загальні вимоги та класифікація», ГОСТ 12.4.103-83 «ССБТ. Одежда специальная защитная, средства индивидуальной защиты ног и рук. Классификация» та ГОСТ 12.4.013-85 «ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия».

2.14. Роботи в хімічних лабораторіях посадовими особами, працівниками та підприємцями повинні виконуватись з дотриманням вимог НАПБ А.01.001-2004( z1410-04 ), НПАОП 0.00-1.27-09( z0988-09 ), НПАОП 40.1-1.21-98( z0093-98 ), ГОСТ 12.1.004-91 «ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования», ГОСТ 12.1.005-88, ГОСТ 12.1.007-76, ГОСТ 12.1.010-76 «ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования», ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам», ГОСТ 12.3.002-75 «ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности».

2.15. Введення в дію та експлуатація устатковання повинні проводитись відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки( 687-2004-п ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687.

2.16. Роботи в приміщеннях хімічних лабораторій, які пов’язанні з використанням хімічних речовин, що належать до наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, повинні проводитись після отримання дозволу відповідно до вимог Порядку видачі дозволу на використання об’єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів( 469-2011-п ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 469.

2.17. Кожен працівник хімічної лабораторії повинен знати місце розташування первинних засобів пожежогасіння та вміти користуватися ними, бути ознайомленим з основними вимогами виробничої та особистої гігієни, правилами надання першої медичної допомоги.

2.18. Для нейтралізації пролитих кислот або лугів в хімічній лабораторії мають бути склянки із заздалегідь приготовленими нейтралізуючими розчинами (харчової соди — для кислот та оцтової кислоти — для лугів тощо). Тверді відходи, які накопичуються в хімічній лабораторії, необхідно збирати в окрему тару і знищувати у місцях, узгоджених з органами санітарного і пожежного нагляду.

2.19. Забороняється використовувати хімічні речовини не за призначенням, а також передавати їх із однієї лабораторії в іншу без дозволу керівника (заступника керівника) підприємства або завідувача лабораторії.

2.20. Після закінчення роботи необхідно вимкнути світло, воду, газ, електроприлади, що застосовувалися при виконанні такої операції, привести в порядок своє робоче місце.

V. Правила безпечної роботи зі зрідженими газами і охолоджувальними сумішами

5.1. Посудини Дьюара наповнюють рідкими повітрям, киснем, азотом через металеву лійку з гнучкою трубкою, довжина якої повинна бути значно більшою за довжину горловини посудини. У посудині не повинно бути вологи і сторонніх предметів. Забороняється закривати пробками горловини посудин Дьюара, їх необхідно закривати заглушкою, прикріпленою до кожуха ланцюжком.

При транспортуванні посудини Дьюара необхідно оберігати її від поштовхів і ударів.

5.2. При роботі із зрідженими газами та охолоджувальними сумішами забороняється:

проводити операції з рідким киснем руками, інструментами та в одязі, що забруднені жировими речовинами;

застосовувати зріджений азот для охолодження пасток або інших посудин, призначених для конденсації органічних сполук, що киплять за низької температури за наявності повітря;

готувати охолоджувальні суміші, наливаючи зріджені повітря, азот і кисень безпосередньо в органічні рідини;

протирати внутрішню поверхню горловини посудини Дьюара ганчір'ям та іншими обтиральними матеріалами;

використовувати посудини, призначені для зріджених повітря, азоту і кисню, як тару для інших речовин;

5.3. Дозволяється застосовувати зріджений кисень тільки для приготування суміші зі зрідженим азотом у співвідношенні (1:3) для підвищення її температури кипіння, а також для проведення спеціальних робіт.

5.4. Пастки та інші посудини, призначені для уловлювання органічних речовин і занурення в зріджене повітря, повинні бути виготовлені з міді або кварцу. Використання для цієї мети скляних посудин забороняється.

5.5. Забороняється палити, користуватися відкритим вогнем, зберігати ЛЗР, ГР та інші горючі матеріали в приміщенні, де знаходяться заповнені зрідженим киснем посудини Дьюара.

VІ. Правила знешкодження і знищення шкідливих речовин

1. Загальні положення

1.1. Необхідність і порядок знищення шкідливих речовин встановлюються наказом керівника підприємства, в якому мають бути чітко відображені: причини знищення; маса (нетто і брутто); особа, відповідальна за знищення речовини і організацію заходів безпеки, місце і порядок знищення; список осіб, допущених до роботи зі знищення; порядок оформлення акта знищення шкідливих речовин.

1.2. Відходи розчинів полімерів і латексів необхідно звільняти від полімерів одним з методів осадження високомолекулярних органічних сполук. Виділений осад направляють на звалище. Порядок зливу знешкоджених розчинів встановлюється відповідною інструкцією, що діє на підприємстві.

1.3. Шкідливі речовини необхідно знищувати лише у виняткових випадках, коли немає можливості використати ці речовини. Спосіб знешкодження та знищення вибирається в кожному окремому випадку залежно від кількості знищуваної речовини і місцевих умов, в яких це знищення проводиться.

2. Вимоги безпеки при роботах зі ртуттю

2.1. Заходи щодо демеркуризації приміщень хімічних лабораторій, забруднених металевою ртуттю (її сполуками), необхідно проводити відповідно до вимог Методичних рекомендацій по контролю за організацією поточної і заключної демеркуризації та оцінки її ефективності, затверджених Мінохорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1987 року № 4545-87, та Санітарних правил при роботі з ртуттю, її сполуками та приладами з ртутним заповненням( v4607400-88 ), затверджених Мінохорони здоров'я СРСР від 04 квітня 1988 року № 4607-88.

2.2. Підлога в приміщеннях хімічних лабораторій, які призначені для робіт зі ртуттю, повинна мати ртутьнепроникне покриття (перхлорвінілове або інше), ухил до жолобів, обладнаних пастками для ртуті.

2.3. При випадковому розливі ртуті в лабораторії необхідно негайно зібрати її. Щоб уникнути сорбування ртуті поверхнею підлоги і розповсюдження її по всьому приміщенню краплі ртуті починають збирати з периферії забрудненої ділянки поверхні у напрямку до центру.

2.4. Розлиту металеву ртуть спочатку слід ретельно зібрати пластиковими совками, а потім перенести у приймач зі скла, що не б’ється, або товстостінний скляний посуд, попередньо заповнений 20 % водним розчином хлориду заліза (ІІІ) або іншим.

2.5. За проведенням поточної та заключної демеркуризації забруднених ртуттю приміщень хімічних лабораторій повинен здійснюватися поточний санітарний нагляд.

2.6. Після проведення всього комплексу заходів необхідно провести контрольні аналізи на вміст парів ртуті в повітрі приміщень (двічі з інтервалом 7 днів).

Демеркуризація може бути визнана ефективною, якщо після її завершення у повітрі приміщень хімічних лабораторій вміст парів ртуті не перевищує 0,0017 мг/м-3, тобто 30 % середньозмінної ГДК робочої зони, рівної 0,005 мг/м-3 відповідно до ГОСТ 12.1.005-88.

VІІ. Правила безпечної експлуатації балонів, посудин та апаратів, що працюють під тиском та вакуумом

1. Загальні положення

1.1. Основні вимоги щодо захисту здоров’я і безпеки користувача, матеріалів для виготовлення, маркування та введення в обіг обладнання, що працює під тиском, повинні встановлюватись відповідно до вимог Технічного регламенту безпеки обладнання, що працює під тиском( 35-2011-п ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2011 року № 35.

1.2. Маркування, забарвлення балонів та здійснення написів на них необхідно проводити з дотриманням вимог Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 5 червня 2001 року № 252( v0252203-01 ) (НПАОП 0.00-1.30-01), а нанесення попереджувальних знаків та фарбування газопроводів для підведення природного газу або газів з балонів необхідно проводити відповідно до вимог ГОСТ 14202-69.

1.3. Запобіжні клапани, які встановлено на апарати, що працюють під тиском, мають відповідати вимогам ДСТУ ГОСТ 12.2.085:2007 «Посудини, що працюють під тиском. Клапани запобіжні. Вимоги щодо безпеки». Розміри і пропускна здатність запобіжних клапанів повинні бути за розрахунком такими, щоб в посудині не міг утворитися тиск, який перевищує надмірний робочий тиск.

1.4. При експлуатації насосів та компресорів треба дотримуватися вимог Технічного регламенту безпеки обладнання, що працює під тиском ( 35-2011-п ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2011 року № 35, ГОСТ 12.2.016-81 «ССБТ. Оборудование компрессорное. Общие требование безопасности».

1.5. У приміщеннях лабораторії допускається встановлювати балони з інертними газами (азот, двоокис вуглецю, гелій, аргон). Балони з газом, призначені для проведення робіт у приміщенні, повинні установлюватись на відстані не менше:

1.6. Балони з газами встановлюються в металевих шафах, закритих на замок, і закріплюються в стійках металевими хомутами. Шафи повинні мати прорізи або жалюзійні ґрати для провітрювання. Місця розташування балонів з газами повинні мати сигнальні знаки безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76 та Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників ( 1262-2009-п ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262.

1.7. Газ із балона повинен витрачатися через редуктор, призначений для цього газу і пофарбований у відповідний колір. Камера низького тиску редуктора повинна мати манометр і пружинний запобіжний клапан, відрегульований на відповідний дозволений тиск в ємності, в яку пропускається газ.

Перевірка манометрів з їх опломбуванням або клеймуванням повинна проводитись не рідше ніж один раз на 12 місяців.

1.8. Експлуатацію посудин необхідно негайно припинити в разі: підвищення тиску в посудині вище дозволеного, незважаючи на дотримання всіх вимог;

виявлення тріщин, випинів, значного потоншення стінок, пропусків або запотівання в зварних швах, течі в заклепочних і болтових з'єднаннях, розриву прокладок;

виникнення пожежі, що безпосередньо загрожує посудині під тиском; несправності манометра і неможливості визначити тиск за іншими приладами.

1.9. Балони для стиснених газів, що приймаються заводами-наповнювачами від споживачів, повинні мати залишковий тиск не менше 5·10-4 Па (0,5 кгс/см-2), а балони для розчиненого ацетилену — не менше 5·10-4 Па (0,5 кгс/см-2) і не більше 1·10-5 Па (1 кгс/см-2).

1.10. При неможливості випустити на місці споживання газ з балонів внаслідок несправності вентилів вони повинні бути повернені на станцію наповнення.

1.11. Виготовлення, монтаж, ремонт, технічне посвідчення і експлуатація посудин, що працюють під тиском понад 7·10-4 Па (0,7 кгс/см-2), повинні проводитися відповідно до чинного законодавства.

1.12. Стандартні балони ємністю понад 12 л повинні транспортуватися і зберігатися з накрученими ковпаками.

1.13. При транспортуванні і зберіганні балонів з отруйними та горючими газами на бокових штуцерах вентилів балонів повинні бути поставлені  заглушки.

1.14. Забороняється зберігання в одній металевій шафі балонів з киснем і балонів з горючими газами, також карбіду кальцію, фарб, мастил та жирів.

1.15. Переміщувати балони в пунктах споживання і зберігання дозволяється тільки на спеціальних візках, ношах або санчатах.

1.16. Забороняється створювати вакуум в колбі з гарячою рідиною під час перегонки. Після відгону розчинника слід спочатку охолодити вміст колби, а потім включити вакуум-насос.

1.17. Після закінчення вакуумної перегонки необхідно охолодити колбу, а потім наповнити прилад повітрям або інертним газом і після цього розібрати його.

1.18. При вакуумній перегонці перекисних або інших сполук, здатних при нагріванні вибухати, прилад для перегонки  необхідно захистити запобіжним екраном.

1.19. При створенні вакууму в ексикаторі його необхідно обгорнути захисною тканиною (рушником тощо).

2. Заходи безпеки при роботі з балонами з киснем

2.1. Балони з киснем необхідно зберігати у вертикальному положенні на відстані не менше 1 м від радіаторів опалення та інших опалювальних приладів і печей і не менше 5 м від джерел тепла з відкритим вогнем і захищати від сонячних променів, встановлювати кисневі балони в місцях, де можливе попадання на них масел, забороняється відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ).

Редуктор перед установкою на балони повинен бути ретельно очищений від жирових речовин.

2.2. Забороняється палити і запалювати вогонь у місцях зберігання балонів з киснем.

2.3. Забороняється знімати ковпак з балона за допомогою молотка, зубила та інших предметів, що можуть викликати іскру. Якщо ковпак не відгвинчується, балон повертається постачальнику.

2.4. Забороняється допускати контакт балонів зі струмоведучими проводами.

2.5. Кисневий редуктор необхідно приєднувати до балона спеціальним ключем, який постійно знаходиться при балоні. Підтягування накидної гайки редуктора при відкритому вентилі балона забороняється.

2.6. Вся арматура газопроводу від балона з киснем до установки споживання повинна бути справною і безпечною щодо можливих ушкоджень.

2.7. При тривалих перервах в подачі газу вентилі балонів з киснем повинні бути закриті. Забороняється залишати кисневі балони в робочому стані без нагляду.

3. Заходи безпеки при роботі з балонами з ацетиленом

3.1. Вентиль балонів з ацетиленом необхідно відкривати спеціальним торцевим ключем. Забороняється користуватися при цьому гайковим ключем.

3.2. Суворо забороняється спільно зберігати балони з киснем і балони з ацетиленом та балони з киснем і хлором.

3.3. Об’єм ацетилену, що відбирається з балона за секунду, не повинен перевищувати 0,3-0,4 л.

4. Заходи безпеки при роботі з балонами, що містять хлор

4.1. Балони з хлором повинні мати вентилі, забезпечені сифонними трубками, що доходять майже до дна балона. Хлор з балонів відбирають при вертикальному положенні вентиля.

4.2. При виявленні течі хлору в трубопроводі необхідно закрити вентиль балона, а хлор поглинути 20 % розчином гіпосульфіту натрію і соди. Розчин повинен бути приготовлений заздалегідь.

4.3. Забороняється застосовувати для поглинання хлору водний розчин аміаку.

4.4. При перевезенні, транспортуванні, перенесенні і укладанні балонів з хлором слід уникати ударів, балони не можна кидати, особливо ретельно необхідно захищати вентилі.

4.5. Балони з хлором необхідно розміщувати окремо від балонів з іншими газами і встановлювати поза приміщенням хімічної лабораторії в металевих закритих шафах.

5. Правила безпечної експлуатації лабораторних автоклавів

5.1. Автоклави встановлюють та експлуатують в спеціальному приміщенні — автоклавній, де повинні бути вивішені на видному місці інструкції з безпечного обслуговування обладнання, встановленого в автоклавній.

5.2. Апарати, в яких відбуваються процеси й реакції з виділенням шкідливих речовин, мають бути обладнані кришками, які щільно закриваються, і місцевими відсмоктувачами для видалення водяної пари та газів. Гази з апаратів необхідно направляти в абсорбційну установку для очищення від шкідливих домішок.

5.3. Будова автоклавів і умови їх використання повинні визначатися характером процесів, що відбуваються в автоклавах.

5.4. Автоклави місткістю не більше 0,2 л при робочому тиску не більше 1х10-7 Па (100 кгс/см-2) без застосування токсичних речовин і автоклави місткістю не більше 0,25 л при робочому тиску не більше 3х10-7 Па (300 кгс/см-2) дозволяється, як виняток, встановлювати в лабораторних приміщеннях (поза автоклавної) при обов'язковому виконанні таких умов:

автоклав повинен бути укладений у сталевий сейф об’ємом не менше 0,4 м-3 при висоті 0,8-0,9 м з товщиною стінок не менше 6 мм і обладнаний лабіринтовою пасткою;

сейф повинен бути встановлений на міцну основу з таким розрахунком, щоб верх сейфа знаходився на висоті 2 м від рівня підлоги;

VІІІ. Правила безпечної роботи з газовими приладами

8.1. На всіх газових і повітряних вимикачах повинні бути написи «Газ», «Повітря» відповідно, а на пробкових кранах видимі контрольні риски.

8.2. Забороняється вішати на пристрої, що вимикають, шланги та інші предмети, приєднувати до газових кранів несправні гумові шланги і з'єднувати їх з пальниками через скляні трубки.

8.3. Необхідно стежити, щоб газопровід, який не використовується, був відключений, щоб були встановлені заглушки на газопроводі і пломби на закритому крані.

8.4. Для зменшення концентрації окису вуглецю в продуктах згоряння необхідно відрегулювати подачу повітря в пальники, забезпечивши повне згоряння газу.

8.5. При припиненні подачі газу необхідно негайно перекрити вимикачі на вводі газопроводу.

8.6. Забороняється застосовувати вогонь для виявлення витоку газу з газопроводів і газових приладів. Для цих цілей необхідно користуватися мильною емульсією.

8.7. При появі в приміщенні запаху газу необхідно негайно припинити користування газовими приладами, не запалювати вогонь, не вмикати і не вимикати електроосвітлення і електроприлади, перевірити, чи закриті всі крани у газових приладів, відкрити вікна для провітрювання приміщення і викликати аварійну службу.

ІХ. Правила безпечної роботи зі скляним посудом та ампулами

9.1. Роботи, при проведенні яких можливий бурхливий перебіг процесу, підвищення тиску, перегрів скляного приладу або його пошкодження з розбризкуванням гарячих або їдких продуктів, а також роботи під вакуумом повинні виконуватися у витяжних шафах на спеціальних листах. За місцем таких робіт необхідно встановлювати прозорі запобіжні щитки.

9.2. При змішуванні або розведенні речовин, що супроводжується виділенням тепла, слід користуватися термостійким скляним або фарфоровим посудом.

9.3. Скляні та кварцові посудини, призначені для роботи під вакуумом, повинні бути попередньо випробувані на максимальне розрідження; перед випробуванням посудину слід обгорнути захисною тканиною або надіти на неї металеву сітку. При випробуванні необхідно користуватися захисним екраном. При вакуум-фільтруванні гарячих мас слід обгортати колбу захисною тканиною, надягати на неї чохол або захищати її іншим способом.

9.4. Скляний термостійкий посуд забороняється нагрівати на відкритому вогні без термостійкої сітки; тонкостінні хімічні склянки і колби зі звичайного скла забороняється нагрівати на відкритому вогні та електроплитках.

9.5. Посудину із гарячою рідиною при перенесенні необхідно тримати обома руками: однією — за дно, а іншою — за горловину. Великі хімічні стакани з рідиною потрібно піднімати тільки двома руками так, щоб відігнуті краї стакана спиралися на вказівні пальці.

9.6. У скляні ампули дозволяється запаювати сконденсовані газоподібні речовини, що мають температуру спалаху не нижче 12 -°С. Речовини, що розкладаються при нагріванні з вибухом, запаювати в ампули забороняється. Ампули дозволяється заповнювати не більше ніж на 50 % їх об’єму.

9.7. Ампули перед запаюванням необхідно охолодити нижче температури кипіння вміщеної в них речовини. Нижня частина ампули під час запаювання повинна бути занурена у посудину з відповідним холодоагентом таким чином, щоб рівень його був вище рівня сконденсованої в ампулі речовини. Для охолодження ампул слід користуватися негорючими охолоджувальними сумішами.

9.8. Запаяні ампули, що містять сконденсовані газоподібні речовини, після охолодження місць обігріву до кімнатної температури слід вийняти з холодоагенту і негайно помістити в циліндр з металевої сітки або іншого захисного матеріалу.

9.9. Щоб уникнути травмування при різанні скляних трубок, складанні і розбиранні приладів та вузлів, виготовлених зі скла, необхідно дотримуватися таких заходів безпеки:

скляні трубки невеликого діаметру дозволяється ламати тільки після надрізання їх напилком або спеціальним ножем для різання скла та обгортання захисною тканиною;

скляну трубку під час вставлення в пробку не можна сильно стискати, необхідно тримати її за той кінець, на який надягається пробка;

9.10. Скляні посудини (апарати), в яких містилися ЛЗР або горючі гази, перед ремонтом із застосуванням вогню (склодувні роботи) необхідно повністю звільнити від вмісту, промити, ретельно висушити та продути інертним газом.

9.11. Щоб уникнути потрапляння шкідливих або горючих речовин в каналізацію під час вакуум-перегонки необхідно перед водоструменевим насосом встановлювати пастки.

Х. Вимоги до зберігання хімічних речовин

1. Загальні вимоги

1.1. Речовини та матеріали, що застосовують в хімічній лабораторії, зберігають залежно від пожежонебезпечних фізико-хімічних властивостей (здатність до окиснення, самонагрівання, займання в разі потрапляння вологи, взаємодії з повітрям), сумісності, а також ознак однорідності речовин, що застосовуються для гасіння пожежі відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004( z1410-04 ).

1.2. Хімічні речовини зберігають в хімічних лабораторіях відповідно до сертифіката про термін та умови зберігання заводу-виготовлювача.

Основну (запасну) кількість хімічних речовин зберігають у спеціальному ізольованому приміщенні за межами хімічної лабораторії.

1.3. На кожній посудині повинна бути етикетка з точною назвою речовини та з написом, що свідчить про наявність у речовині отруйних, вогненебезпечних властивостей: червона — "Вогненебезпечно", жовта — "Отрута", зелена — "Берегти від води" або інших.

1.4. Зберігати хімічні речовини із нерозбірливими написами та без етикеток не дозволяється.

Речовини в склянках, що не мають етикеток, підлягають знищенню.

2. Зберігання легкозаймистих і горючих речовин

2.1. Посудини з легкозаймистими і горючими хімічними речовинами необхідно зберігати у хімічній лабораторії в спеціальних металевих шафах або ящиках, що закриваються кришкою, стінки й дно яких викладають із негорючих матеріалів. Для того, щоб у ящику не утворювалась вибухонебезпечна концентрація парів, на кришці роблять 5-6 отворів діаметром 0,005-0,01 м. Ящик повинен мати ручки для перенесення та транспортування. На внутрішній поверхні кришки ящика зазначають перелік усіх легкозаймистих та вогненебезпечних хімічних речовин, що містяться в ньому. Ящик установлюють на підлозі не ближче ніж 2 м від проходів і нагрівальних приладів.

2.2. При зберіганні вогне- і вибухонебезпечних речовин, враховуючи їх фізико-хімічні властивості, необхідно  дотримуватися додаткових заходів безпеки, а саме:

діетиловий (сірчаний) ефір потрібно зберігати ізольовано від інших речовин у холодному і темному місці;

металічний натрій повинен зберігатися в товстостінних скляних банках з широкими шийками, які щільно закриваються пробкою під шаром сухого (без вологи) гасу, парафіну або трансформаторного мастила в ящиках з піском;

гідроген пероксиду, перхлоратну кислоту (концентровану) та інші окисники не можна зберігати разом з відновниками — вугіллям, сіркою, крохмалем тощо;

2.3. Скляна посудина для зберігання легкозаймистих рідких речовин, ємність якої більша за 1 л, повинна бути розміщена у герметичному металевому футлярі.

Начальник відділу взаємодії з ВРУ, КМУ та з питань координації роботи центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через Міністра

В.І. Теличко