По-перше, боровиками навіть не пахло, а, по-друге, у «пристріляній» місцині під хутором Ровжі (він уже не значиться на карті України) побачив загалом убивчу для природолюба картину. Дорослі сосни валялися там і сям, лякаючи бородами вивернутих із землі кореневищ. Зрозумів, що це результат ще того — пам’ятаєте? — червневого буревію, який наробив шкоди всюди у країні. На Чернігівщині, казали очевидці, в повітрі літали лелечі гнізда разом із пташенятами, кури і навіть дорослий пес. А тут ось…
Сівши на одну з повалених красунь — рівних, як еталонний метр, —дивився на висохлу крону криваво-бурого кольору, і стало до щему шкода цього дерева. Так само, як і сотень інших, що досягли того чи іншого ступеня трухлявості й валяються в лісах Придніпров’я та Придесення. Стовбури дерев лежать посеред гілляк та сучків, якими просто заслана земля. Сказав би, що такої безгосподарності, як у цих лісах, немає ніде, але, на жаль, не знаю загальної картини. Хоч є підозра, що хазяйської руки бракує скрізь.
Оце надто вартісне удобрення землі наштовхує просто на рій думок. Але вони, неначе бджоли до вулика, злітаються в одне місце. А саме в оце кляте «газове питання», яким нині російські правителі вкупі з політиканами шантажують півсвіту. Хай би бавились у свої багатомільярдні ігри, однак прикро, що й ми втягнуті в них.
Зрештою, чого це вживаю «ми»?! Вони. Ті, хто через «відкатні» гарантії не сміє не те що злізти з газової голки, а навіть засумніватися в доцільності нинішніх схем та варіантів. Вони приречені самі й країну прирікають на виконання якоїсь там ролі в сучасному мафіозному нафтогазовому спектаклі. Тож доки він приносить шалені дивіденди, ніхто нам не дасть можливості подивитися довкола оком дбайливого і мудрого господарника, а не відстороненого заручника. Купа дров неодмінно згниє, бо зазвичай лісника не побачиш (мала зарплата, важка робота), але коли людина спробує самовивезенням ті дрова забрати, він казковим чином з’явиться. Ще й з автоматом при боці. Бо коло дров ведеться своя гра. Вона має блідий вигляд на тлі газового питання, але ж...
Серед побоїща, яке влаштувала стихія, в уяві постала ще одна картина. Якось, ще тоді, коли наївно гадалося, що тепер ми справжні господарі на власній землі, зібралася в столиці велика науково-практична конференція з альтернативних джерел енергії. У ході диспутів, згадую, всіх шокувала інформація групи київських матеріалознавців, які розповіли про свою технологію. Це коли кидаєш у спеціально розроблену «грубку» будь-які відходи, зокрема й дров’яні, і без жодних втрат отримуєш тепло чи електроенергію. Мало сировини — багато енергії. Але трохи згодом дізнався, що цю групу науковців почали переслідувати невідомі, керівника залякали до такої міри, що він виїхав за межі країни.
