Справа № Провадження №361/5693/13-ц 22-ц/780/4940/13 Головуючий у І інстанціїМаценко Н.П.Категорія40Доповідач у 2 інстанції Сліпченко23.08.2013 ____________________________________________________________________________________
УХВАЛА
Іменем України
21 серпня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Сліпченка О.І.
суддів: Олійника В.І., Поліщука М.А.,
при секретарі : Баліну П.П.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням ,-
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
У червні 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, у їх з відповідачкою спільній сумісній власності перебуває 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 та спірний дачний будинок АДРЕСА_2, яким безперешкодно користуватися він не може через чинення відповідачкою перешкод шляхом заміни замків від вхідних дверей.
Просив суд вселити його у вказаний будинок та зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійсненні позивачем права користування вказаним будинком.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2013 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди позивачу ОСОБА_3 у користуванні вказаним будинком. В іншій частині позову про вселення відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні садовим будинком скасувати як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове, яким в цій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань. Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що співвласник майна, що є спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого придбали спірне майно. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.04.2013 року шлюб зареєстрований 30.07.1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Броварської міської ради, - розірвано. На підставі свідоцтва про право власності від 19.11.2008 року, виданого Гоголівською сільською радою Броварського району Київської області ОСОБА_2 є власником садового будинку АДРЕСА_2 та 04.02.1998 року ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0601 га для ведення садівництва, що розташована за вказаною адресою. області. У провадженні місцевого суду також перебувають цивільні справи про поділ майна подружжя та про вселення до квартири АДРЕСА_1, спір по яким не вирішено. Згідно ст. 369 ЦК України співвласник майна, що є спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Згідно ч.1 ст.63 СК України вбачається, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до ч.1 ст.70 СК України видно, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Суд першої інстанції вірно встановив, що оскільки свідоцтво про право власності на садовий будинок видано в 2008 році, тобто під час перебування сторін в шлюбі, прийшов до правильного висновку, що до вирішення питання про поділ майна подружжя та набрання судовим рішенням законної сили позивач має право користування садовим будинком. Посилання апелянта на те, що відсутні правові підстави, яки б свідчили про набуття позивачем права власності чи права користування спірним будинком, а відповідно відсутні підстави для встановлення для відповідача обов'язку не чинити перешкоди у користуванні будинком, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та порушив норми матеріального і процесуального права не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не ґрунтуються на наданих сторонами доказах та законі. Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтується на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції, не призвели до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, - у х в а л и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити . Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2013 року залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. Головуючий : Судді:
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що співвласник майна, що є спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого придбали спірне майно. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.04.2013 року шлюб зареєстрований 30.07.1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Броварської міської ради, - розірвано.
На підставі свідоцтва про право власності від 19.11.2008 року, виданого Гоголівською сільською радою Броварського району Київської області ОСОБА_2 є власником садового будинку АДРЕСА_2 та 04.02.1998 року ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0601 га для ведення садівництва, що розташована за вказаною адресою. області.
У провадженні місцевого суду також перебувають цивільні справи про поділ майна подружжя та про вселення до квартири АДРЕСА_1, спір по яким не вирішено.
Згідно ст. 369 ЦК України співвласник майна, що є спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку.
Згідно ч.1 ст.63 СК України вбачається, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч.1 ст.70 СК України видно, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Суд першої інстанції вірно встановив, що оскільки свідоцтво про право власності на садовий будинок видано в 2008 році, тобто під час перебування сторін в шлюбі, прийшов до правильного висновку, що до вирішення питання про поділ майна подружжя та набрання судовим рішенням законної сили позивач має право користування садовим будинком.
Посилання апелянта на те, що відсутні правові підстави, яки б свідчили про набуття позивачем права власності чи права користування спірним будинком, а відповідно відсутні підстави для встановлення для відповідача обов'язку не чинити перешкоди у користуванні будинком, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та порушив норми матеріального і процесуального права не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не ґрунтуються на наданих сторонами доказах та законі.
Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтується на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції, не призвели до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити .
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді:
