АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження № 22-ц /790/221/14 Головуючий 1 інстанції
Справа № 2011/18531/2012 Штих Т.В.
Категорія: право власності Доповідач-Гальянова І.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді : Гальянової І.Г.
суддів: Колтунової А.І.
Костенко Т.М.
при секретарі: Сватенко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, в особі свого представника ОСОБА_5, на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до житлового кооперативу «Роща 5» про визнання права власності в порядку набувальної давності,-
ВСТАНОВИЛА :
14 листопада 2012 року позивач ,в особі свого представника ОСОБА_7, звернулась у суд з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на однокімнатну квартиру НОМЕР_1 в житловому кооперативі «Роща -5» загальною площею 31, 7 кв.м у будинку АДРЕСА_1 за набувальною давністю та як на підставу своїх вимог посилалась на те, що ця квартира була надана її матері за рішенням загальних зборів кооперативу у 1999 році та в даній квартирі вони з матір»ю проживали з цього часу, а 07.07 2000 року вона була в ній зареєстрована .
Представник позивача зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача померла , 04.11.2011 року голова кооперативу надав їй листа в якому наполягав звільнити цю квартиру.
Представник позивача також зазначає на те, що 30.01.2012 року позивач звернулась до прокуратури м. Харкова з заявою про захист своїх прав та 29.06.2012 року їй стало відомо, що Дзержинським РВ ХМ УГУМВС України в Харківській області порушена кримінальна справа стосовно невідомих осіб, які в період часу з травня по липень шахрайським шляхом намагались заволодіти вказаною квартирою слідчі дії по якій тривають.
Як на підставу позову представник позивача, з посиланням на частини 1, 4 ст. 344 ЦК України зазначає на те, що з 1999 року вона добросовісно заволоділа чужим майном та продовжує відкрито, безпосередньо володіти ним.( а.с.35-36).
16 листопада 2012 року представник позивача звернувся з заявою про забезпечення позову позивача, шляхом накладення арешту на відчуження вказаної квартири та заборонити її відчуження вказаної квартири , яка зареєстрована за ОСОБА_8 на підставі заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2012 року
Свої вимоги представник позивача обгрунтовує тим, що у липні 2012 року на позивача було здійснено тиск невідомими особами , якими вказувалось на належність ОСОБА_8 зазначеної квартири та надали позивачці нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу спірної квартиру вже на іншу невідому особу. Представник позивача також зазначає, що як стало відомо позивачу, право власності на спірну квартиру ОСОБА_8 набула на підставі заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 травня 2012 року, яке 11 вересня 2012 року було скасовано на підставі заява ЖК «Роща5» та розгляд цієї справи триває та позивач не була залучена до розгляду цієї справи.
Як на підставу вимог щодо забезпечення позову представник позивача зазначає, що на даний час ОСОБА_8 реєстрацію права власності на спірну квартиру не скасовано та вона є її титульним власником, у зв»язку з чим може вільно розпоряджатись спірною квартирою, що може в значній мірі ускладнити розгляд позову та в подальшому зробити неможливим виконання рішення у справ ( а.с.1-2).
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 19 листопада 2012 року вказана заява позивача задоволена. Суд забезпечив її позов шляхом накладення арешту на відчуження вказаної квартири, яка зареєстрована за ОСОБА_8 та заборони її відчуження.
В апеляційній скарзі представник апелянта просить скасувати вказану ухвалу суду як незаконну.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на момент винесення вказаної ухвали , вона відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 24. 07.2012 року придбала у власність зазначено квартиру у ОСОБА_8 , при цьому не залучена судом до участі у справі та про існування вказаної ухвали дізналась від державного реєстратора, який відмовив їй у державній реєстрації права власності на зазначену квартиру.
Доводи апеляційної скарги також обґрунтовує порушенням судом першої інстанції вимог ст.ст. 151-153 ЦПК України.
Апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд не навів мотивів, з яких він вважає, що невжиття заходів забезпечення позову зазначеним шляхом може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку ,що апеляційна скарга не підлягає задоволення з таких підстав.
Задовольняючи заяву позивача щодо забезпечення позову , суд виходив з того, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, передбачені цим Кодексом.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
В ч. 3 ст. 151 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого
рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
В п. 1 частини 1 ст. 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.
Із матеріалів справи вбачається, що предметом заявленого позивачем позову є вимога про визнання права власності на зазначену квартиру.
Матеріали справи також свідчать про те, що власником спірної квартири була ОСОБА_8 , яка набула таке право власності на підставі заочного рішення Московського районного суду м.Харкова від 11 травня 2012 року, яке 11 вересня 2012 року було скасовано на підставі заява ЖК «Роща 5» та ухвалою суду від 04.12.2012 року позов ОСОБА_8 щодо визнання права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом, було залишено без розгляду.
Матеріали справи також свідчать про те, що спірну квартиру ОСОБА_8 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 24.07.2012 року продала ОСОБА_4 та право власності на вказану квартиру остання не набула, оскільки не зареєструвала таке право власності ( ч.4 ст. 334 ЦК України).
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про забезпечення позову позивача зазначеним вище шляхом, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення про задоволення позову .
Доводи, викладені представником ОСОБА_4 в апеляційній скарзі вказаних висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни постановленої у справі ухвали.
За таких обставин ухвала суду першої інстанції від 19 листопада 2012 року підлягає залишенню її без змін.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 312, ст. ст.315, 319, 324, 218 ЦПК України, судова колегія,
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, в особі її представника ОСОБА_5, відхилити.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий , суддя :
Судді :
