КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 9103/176/2012
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 вересня 2012 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Петрика І.Й.
суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі Валяєвій Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про визнання незаконною та скасування Постанови Центральної виборчої комісії № 688 від 31 серпня 2012 року, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) «Про скаргу ОСОБА_2, зареєстровану в ЦВК 29 серпня 2012 року за № 21-30-16889» від 31 серпня 2012 року за № 688; зобов'язати ЦВК розглянути по суті скаргу ОСОБА_2 та за результатами розгляду скарги прийняти рішення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм чинного законодавства, чим порушено права позивача, визначені в Конституції України.
Стверджує, що у постанові № 688 від 31 серпня 2012 року «Про скаргу ОСОБА_2, зареєстровану в Центральній виборчій комісії 29 серпня 2012 року за № 21-30-16889» зазначено, що «Суб'єкт звернення зі скаргою обґрунтовує свої вимоги тим, що 27 серпня 2012 року було виявлено розповсюдження невідомими особами друкованих матеріалів передвиборної агітації, а саме газети «Сільський господар» від 22 серпня 2012 року, у якій міститься інформація про кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 165 ОСОБА_3»
Позивач наголошує на тому, що у скарзі від 28 серпня 2012 року чітко зазначено, що «27 серпня 2012 року у селі Смиківці, Тернопільського району Тернопільської області виявлено та зафіксовано факт розповсюдження невідомими особами друкованих передвиборних агітаційних матеріалів» і жодної згадки про те, що зазначені агітаційні матеріали це саме газета «Сільський господар» немає..
У зв'язку з цим, Позивач вважає протиправною постанову ЦВК № 688, та зазначає, що при розгляді скарги від 28 серпня 2012 року комісія повинна була б керуватися ст..ст.. 68, 69, 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України» тобто брати до уваги сам факт виготовлення друкованих передвиборних агітаційних матеріалів, що не містять відомостей про замовника, установу, яка здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск, а не дату їх виготовлення, а тому дата, вказана на друкованому передвиборному агітаційному матеріалі, до уваги братись не повинна
В судове засідання позивач не з'явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову та просив суд відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що позивач оскаржує дії щодо виготовлення друкованих передвиборних агітаційних матеріалів, які відбулися 22 серпня 2012 року, тобто, з порушенням строку оскарження, оскільки скарга ОСОБА_2 надійшла до ЦВК 29 серпня 2012 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи адміністративного позову, колегія суддів вважає, що зазначений позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, 27 серпня 2012 року у селі Смиківці Тернопільського району Тернопільської області виявлено та зафіксовано факт розповсюдження невідомими особами друкованих передвиборних агітаційних матеріалів.
У зазначених агітаційних матеріалах було розміщено інформацію про суб'єкта виборчого процесу - кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 165 - ОСОБА_3. Відповідальною особою за випуск агітпродукції вказано ОСОБА_4, яка є довіреною особою зазначеного кандидата. Однак у даних агітаційних матеріалах відсутні відомості про замовника.
На підставі наведеного, позивачем 28 серпня 2012 року було підготовлено та направлено скаргу до ЦВК, суб'єктом оскарження у якій зазначено кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 165 - ОСОБА_3, в якій позивач просив : 1) визнати дії ОСОБА_3 з виготовлення та розповсюдження друкованих передвиборних агітаційних матеріалів, що не містять відомостей про замовника, такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про вибори народних депутатів України»; 2) зобов'язати ОСОБА_3 припинити розповсюдження друкованих передвиборних агітаційних матеріалів, що не містять відомостей про замовника; 3) оголосити ОСОБА_3 попередження.
За результатами розгляду скарги від 28 серпня 2012 року, ЦВК прийняла постанову № 688 від 31 серпня 2012 року, «Про скаргу ОСОБА_2, зареєстровану в ЦВК 29.08.12 за № 21-30-16889», у якій зазначено, що скаргу довіреної особи кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 165 ОСОБА_5, в частині вимог щодо визнання дій ОСОБА_3 неправомірними та зобов'язання суб'єкта оскарження вчинити певні дії залишити без розгляду по суті. В задоволені інших вимог скарги - відмовлено.
Таким чином, позивач вважає, що прийнята Відповідачем постанова № 688 від 31.08.2012 року є незаконною, такою, що прийнята з грубим порушенням вимог Закону України «Про вибори народних депутатів України».
Що стосується позовних вимог про скасування постанови ЦВК «Про скаргу ОСОБА_2» від 31 серпня 2012 року за № 688 колегія суддів зазначає наступне.
У спірній постанові вказано, що позивач, звернувшись зі скаргою від 28 серпня 2012 року до ЦВК оскаржує дії щодо виготовлення друкованих передвиборних агітаційних матеріалів, які відбулися 22 серпня 2012 року, тобто, з пропущенням строку оскарження встановленого ч. 1
ст. 109 Закону України «Про вибори народних депутатів України».
Відповідно до ч.1 ст. 109 Закону скарга до виборчої комісії може бути подана суб'єктом звернення зі скаргою протягом п'яти днів після прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності суб'єктом оскарження.
Відповідно до ч. 5 ст. 109 Закону днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги виборчою комісією.
Згідно із ч. 6 ст. 109 Закону строк подання скарги продовженню або поновленню не підлягає .
Суб'єкт звернення зі скаргою оскаржує дії щодо виготовлення друкованих передвиборних агітаційних матеріалів, які відбулися 22 серпня 2012 року.
Натомість скарга ОСОБА_2 надійшла до Центральної виборчої комісії 29 серпня 2012 року, тобто з порушенням строку оскарження.
Згідно із ч. 11 ст. 111 Закону виборча комісія приймає рішення про залишення скарги без розгляду по суті, якщо вона подана неналежним суб'єктом звернення зі скаргою до належного суб'єкта розгляду скарги або з порушенням строків оскарження, встановлених ст.. 109 Закону.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що скарга ОСОБА_2 від 28 серпня 2012 року подана до ЦВК з пропущенням строку, встановленого ч.1. ст.. 109 Закону України «Про вибори народних депутатів України» з тих підстав, що позивач оскаржує дії щодо виготовлення та не зазначення у друкованих агітаційних матеріалах відомостей про замовника, які відбулися 22 серпня 2012 року.
В зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з позицією ЦВК, яка викладена в оскаржуваній постанові, а тому, залишаючи частину вимог скарги без розгляду по суті, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо вимог суб'єкта звернення зі скаргою стосовно розповсюдження друкованих матеріалів передвиборної агітації, які не містять відомостей про замовника, слід зазначити наступне.
За змістом частин першої - третьої статті 112 Закону докази, на підставі яких виборча комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення суб'єкта звернення зі скаргою, суб'єкта оскарження чи заінтересованих осіб, та інші обставини, що мають значення для правильного розгляду скарги, надають виборчій комісії суб'єкт звернення зі скаргою, суб'єкт оскарження, заінтересовані особи.
Якщо суб'єкт звернення, суб'єкт оскарження чи заінтересована особа не надасть докази для підтвердження обставин, на які він посилається, виборча комісія вирішує справу на основі наявних доказів.
Доказів того, що оскаржувані дії щодо розповсюдження зазначених у скарзі друкованих матеріалів передвиборної агітації були вчинені саме кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 165 ОСОБА_3, позивачем до скарги та позовної заяви не додано. Крім того, позивач сам стверджує, що «27 серпня 2012 року у селі Смиківці Тернопільської області було виявлено та зафіксовано факт розповсюдження невідомими особами друкованих передвиборних агітаційних матеріалів».
Натомість частиною другою статті 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Таким чином, порушення суб'єктом оскарження обмежень щодо ведення передвиборної агітації суб'єктом звернення зі скаргою не доведено. З доданих до скарги та позовної заяви матеріалів неможливо встановити, чи мали місце оскаржувані дії суб'єкта оскарження, як це вимагається пунктом 1 частини третьої статті 113 Закону.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача не було правових підстав оголошувати попередження кандидату у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 165 ОСОБА_3 відповідно до пункту 5 частини другої статті 61 Закону.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком ЦВК про відсутність підстав для задоволення скарги в частині вимог визнання дій суб'єкта оскарження щодо розповсюдження друкованих передвиборних агітаційних матеріалів, які не містять відомостей про замовника. Відповідно і відсутні підстави оголошувати кандидату у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 165 ОСОБА_3 попередження.
В зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з позицією ЦВК, яка викладена в оскаржуваній постанові, а тому, відмовляючи в частині вимог скарги, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання ЦВК розглянути по суті скаргу ОСОБА_2, зареєстровану в ЦВК 29 серпня 2012 року за № 21-30-16889, та за результатами розгляду скарги прийняти рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», за результатами розгляду на засіданні Комісії питання порядку денного Комісія ухвалює рішення у формі постанови.
Рішення Комісії приймається на засіданні Комісії відкритим голосуванням більшістю голосів від складу Комісії.
Член Комісії, присутній на її засіданні, який не погоджується з прийнятим Комісією рішенням, має право викласти окрему думку, яка в письмовій формі додається до протоколу засідання Комісії.
Рішення Комісії підписуються Головою Комісії, а у випадках, передбачених частиною третьою статті 11 цього Закону, - головуючим на засіданні Комісії.
Рішення, прийняті Комісією, можуть бути змінені лише самою Комісією з власної ініціативи або на підставі рішення суду.
Рішення Комісії може бути оскаржене до суду в порядку, встановленому цим та іншими законами України.
Аналізуючи наведені вище положення, колегія суддів приходить до висновку, що розгляд скарг по суті є виключною компетенцією ЦВК, визначених в Законі України «Про Центральну виборчу комісію», а суд не має права перебирати на себе повноваження органу державної влади, так як зобов'язує відповідача позитивно вирішити питання - розглянути скаргу по суті та прийняти рішення, віднесене до виключної компетенції останнього.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу
Таким чином, перевіривши мотиви та доводи адміністративного позову відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що доводи позивача спростовуються матеріалами справи, запереченнями відповідача та не відповідають вимогам чинного законодавства, через що відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись Законом України «Про вибори народних депутатів України», ст.ст. 8, 103, 160, 163, 172, 174, 177, 179, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вищого адміністративного суду України у дводенний строк з дня її проголошення.
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Мацедонська В.Е.
Лічевецький І.О.
