29.01.2013 Справа № 2605/15744/12
Унікальний номер:2605/15744/12
Справа № 2/756/358/13
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(ЗАОЧНЕ)
24 січня 2013 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Сушко Л.П.,
при секретарі - Бабенцевій Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»про визнання недійсним кредитного договору,
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ПАТ «Сведбанк», у якому просив визнати недійсним кредитний договір від 05.03.2007року № 2201/0307/65-015.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого позивач отримав кредитні кошти в іноземній валюті - доларах США. Однак, надання кредиту в іноземній валюті, а також здійснення позивачем платежів по погашенню кредиту в іноземній валюті, на думку позивача, є порушенням його прав та Конституції України, ст.ст. 203,215,216, 236, 524, 548,651,652 Цивільного кодексу України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України «Про національний банк України», оскільки валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України. Крім того з моменту укладання кредитного договору змінився істотно курс валют та в країні відбулась фінансова криза. Отже існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань, з підвищенням курсу валюти значно збільшилось грошове зобов'язання, при цьому банк отримує додатковий дохід, чим порушує принцип рівності сторін в договорі. У зв'язку з цим порушені його права та Закон України «Про захист прав споживачів». Умови кредиту є несправедливими в частині надання кредиту в доларах США. За таких обставин, позивач просить суд визнати недійсними кредитний договір від 05.03.2007року № 2201/0307/65-015 укладений між сторонами.
Позивач у судове засідання не з'явився, надіслав заяву в якій просив проводити розгляд справи у його відсутності, також зазначив, що підтримує свої позовні вимоги та не заперечує проти заочного розгляду справи. Суд вважає за можливе розглядати справу без участі позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належно, причини своєї неявки суду не повідомив.
Оскільки позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, а відповідач належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, не з'явилася в судове засідання, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляду справи за її відсутності суду не надав, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
05 березня 2007 року між АКБ «ТАС -Комерцбанк»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов'язується надати позивачу кредит у сумі 19659,00 доларів США під 12 % річних. Цільове призначення - придбання нового транспортного засобу марки КІА. Строк кредитування за цим договором становить період до 05 березня 2014 року.
За умовами п. 3.1.1. кредитного договору погашення основної суми кредиту та процентів здійснюється шляхом сплати позичальником щомісячних ануїтентних платежів в розмірі 388 доларів США.
Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України, зокрема Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»установлено, що кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями, що не потребує індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків»є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою- трутью, п'ятою та шостої ст.203 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За таких обставин суд, вважає, що відповідач - банк має право на здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема, і операцій з надання кредитів в іноземній валюті та операцій з отримання платежів за цими договорами в іноземній валюті та відсутні будь-які підстави вважати, що умови даного кредитного договору в іноземній валюті є несправедливими чи суперечать вимогам Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів», іншим нормативним актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Також, суд доходить висновку, що посилання позивача на зміна курсу іноземної валюти, фінансову кризу та нестабільність валютного курсу долару США, зменшення розміру його доходів, як на підставу для визнання недійсним кредитного договору є необґрунтованим та незаконним, а тому відсутні підстави для визнання вищевказаного кредитного договору недійсним.
Керуючись ст. ст. 193, 203, 215, 525, 526, 533, 627, 1054 ЦК України, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212 -215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду позивачем подається до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя :
