КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-298/12 Головуючий у 1-й інстанції: Волкова С.Я.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"28" вересня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднані мережі України», Інтернет-видання «Високий Вал», ОСОБА_2, за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія Високий Вал», про визнання дій протиправними та тимчасову заборону випуску електроннного засобу масової інформації,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднані мережі України», в якому просив визнати дії відповідача з розміщення статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_1»та коментарів до неї такими, що носять недостовірний та наклепницький характер, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 та мають характер одноразового грубого порушення ст. 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України», та прийняти рішення про тимчасову заборону випуску електронного засобу масової інформації Інтернет-видання «Високий Вал».
Судом першої інстанції було залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_2, засновника Інтернет-видання «Високий Вал».
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року позов задоволено частково: визнано дії ОСОБА_2 з розміщення в мережі Інтернет на сайті Чернігівської загальнополітичної газети «Високий Вал»статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1»такими, що носять недостовірний характер, принижують честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_3, мають характер порушення вимог Закону України «Про вибори народних депутатів України». В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що приводом для звернення позивача до суду з даним позовом стала публікація ІНФОРМАЦІЯ_2 на сайті Чернігівської загальнополітичної газети «Високий Вал»http:svoboda.fm/politics/region/НОМЕР_1.html статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якій описані події, до яких має відношення депутат Верховної Ради України ОСОБА_3. Стаття по своїй суті є коротким описом перебування ОСОБА_3 в населених пунктах Чернігівської області, де проходили його публічні виступи, та містить інформацію про відвідування політиком Менської виправної колонії.
Позивач зазначає в позовній заяві, що виклад подій має лаконічний характер, проте заголовок статті підкріплений загальним висновком про те, що ОСОБА_3 має судимості та є особою з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, тому отримав «народне»прізвисько - «півень»та вказує, що «Краткий толковый словарь тюремного мира»дає тлумачення слову «петух»(або українською «півник»), як «пасивний гомосексуаліст».
До зазначеної статті приєднано відеозапис, зроблений після перебування ОСОБА_3 в с. Ховми Борзнянського району Чернігівської області, де відбувся публічний виступ ОСОБА_3 Місцеві жителі у відеозаписі розповідають про свої враження від виступу позивача та дають йому прізвисько «півник»через занадто активну поведінку та виступи, що асоціюється у них з півнем. Позивач стверджує, що відеозапис іде в розріз із закидами автора статті, а тому, на його думку, наявний у статті підтекст сформульований навмисно саме автором.
ОСОБА_3, вважаючи, що вказана вище стаття принижує його честь і гідність як народного депутата України та кандидата в народні депутати, звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що поширена скаржником в контексті вказаної статті інформація відображає факти з особистого життя ОСОБА_3, викладена в принизливій для нього формі та має ознаки негативного і образливого спрямування щодо особи позивача. На підставі наведеного суд прийшов до висновку, що оскаржувані дії ОСОБА_2 щодо розміщення в мережі Інтернет на сайті Чернігівської загальнополітичної газети «Високий Вал» статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1»такими, що носять недостовірний характер, принижують честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_3, мають характер порушення вимог Закону України «Про вибори народних депутатів».
Колегія суддів не погоджується з наведеною правовою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що підставою звернення позивача до суду є порушення його прав як кандидата в народні депутати засобом масової інформації шляхом поширення недостовірних відомостей про особу політика.
Відповідно до п. 9 ст. 108 Закону України «Про вибори народних депутатів України рішення», дії чи бездіяльність засобів масової інформації, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, що порушують законодавство про вибори, можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності засобів масової інформації, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, які порушують законодавство про вибори та референдум встановлює ст. 174 КАС України.
Відповідно до ч. 3. ст. 174 КАС України позовна заява щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, що порушують законодавство про вибори та референдум, подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за їхнім місцезнаходженням.
Загальний порядок застосування норм матеріального та процесуального права в даній категорії справ визначає Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»(далі - постанова Пленуму ВСУ № 1).
Текст статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщений на сайті видання «Високий Вал» за адресою: http: svoboda.fm/politics/region/НОМЕР_1.html.
Положеннями п. 12 постанови Пленуму ВСУ № 1 визначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.
Визначення поняття засоби масової інформації наведено в ч. 2 ст. 22 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.
Виходячи з цього, судова колегія приходить до висновку, що Інтернет-видання, через які здійснюється поширення аудіовізуальної інформації, призначеної для необмеженого кола осіб, в силу положень наведеної вище статті відносяться до засобів масової інформації.
27.09.2012 року Київським апеляційним адміністративним судом було направлено запит № 02.321/8442 до Головного управління юстиції в Чернігівській області про надання інформації щодо видання «Високий Вал».
З листа Головного управління юстиції в Чернігівській області від 27.09.2012 року №03.02008/01.01.30/7652 вбачається, що відповідно до інформації, яка міститься в у Книзі обліку виданих свідоцтв про реєстрацію періодичних друкованих видань, що передана до управління юстиції управлінням у справах преси та інформації Чернігівської обласної державної адміністрації та згідно даних Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності, 7 липня 2005 року управлінням у справах преси та інформації Чернігівської обласної державної адміністрації зареєстровано друкований засіб масової інформації -газету «Високий Вал», свідоцтво серія ЧГ № 324.
Засновником друкованого засобу масової інформації -газети «Високий Вал»виступає ОСОБА_2.
Таким чином, Київським апеляційним адміністративним судом встановлено, що спірну статтю, зміст якої, на думку, позивача принижує його честь і гідність та порушує права як кандидата у депутати Верховної Ради України у виборчому процесі, було розміщено на сайті Інтернет-видання «Високий вал», власником якого є на ОСОБА_2
На ОСОБА_2 одночасно зареєстровано друкований засіб масової інформації -газету «Високий Вал».
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року було залучено до участі у справі Інтернет-видання «Високий Вал». Автора статті, на яку посилається в позовній заяві позивач, встановити неможливо.
Отже, зважаючи на ту обставину, що позивач скаржиться на порушення його виборчих прав, а відповідачем у даній справі виступає засіб масової інформації у правовідносинах, пов'язаних з виборчим процесом, справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Щодо суті спору колегія суддів виходить з такого.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Центральної виборчої комісії № 436 від 16.08.2012 року ОСОБА_3 зареєстрований кандидатом у народні депутати України, висунутий Радикальною Партією ОСОБА_3, в одномандатному виборчому окрузі на чергових виборах до Верховної Ради України.
Гарантії діяльності у виборчому процесі кандидатів у депутати встановлює Закон України «Про вибори народних депутатів».
Пунктом 9 ст. 74 цього Закону встановлено заборону розповсюдження завідомо недостовірних або наклепницьких відомостей про партію - суб'єкта виборчого процесу або про кандидата у депутати, недостовірний або наклепницький характер яких встановлено у судовому порядку.
Законом України «Про вибори народних депутатів»передбачено декілька способів захисту особистих немайнових прав кандидата на повагу до гідності та честі, права на недоторканність ділової репутації.
Так, згідно з п. 12 ст. 74 Закону України «Про вибори народних депутатів»партія - суб'єкт виборчого процесу, кандидат у депутати мають право звернутися до засобу масової інформації, що оприлюднив інформацію, яку партія або кандидат вважають недостовірною, з вимогою опублікувати їх відповідь. Засіб масової інформації, що оприлюднив відповідний матеріал, не пізніш як через три дні після дня звернення з вимогою про відповідь, але не пізніш останнього дня перед днем голосування зобов'язаний надати партії, кандидату у депутати, щодо яких поширено недостовірну інформацію, можливість оприлюднити відповідь: надати такий самий ефірний час відповідно на телебаченні чи радіо або опублікувати в друкованому засобі масової інформації наданий партією чи кандидатом матеріал, який повинен бути набраний таким самим шрифтом і розміщений під рубрикою "відповідь" на тому ж місці шпальти в обсязі не меншому, ніж обсяг повідомлення, що спростовується. Відповідь повинна містити посилання на відповідну публікацію в друкованому засобі масової інформації, передачу на телебаченні, радіо та на інформацію, що спростовується. Відповідь не повинна містити прямих закликів до голосування за або не голосування за певні партії, кандидатів у депутати. Відповідь має бути оприлюднена без додатків, коментарів та скорочень і здійснюватися за рахунок засобу масової інформації. Відповідь на відповідь не надається.
З аналізу змісту вимог адміністративного позову ОСОБА_3 вбачається, що позивач по суті просить встановити зміст статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_1»та коментарів до неї такими, що носять недостовірний та наклепницький характер, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 та мають характер одноразового грубого порушення ст. 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України».
Судом встановлено, що стаття під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_1»стосується особи позивача, була поширена в мережі Інтернет на сайті Інтернет-видання «Високий Вал»та стала доступною необмеженому колу осіб.
При цьому встановленню підлягає достовірність та характер інформації, викладеної у статті.
Позивач, обґрунтовуючи позов, вказує, що зміст статті та коментарів до неї принижує його честь і гідність, оскільки така інформація містить образливі, провокаційні висловлювання та є недостовірною.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Наклепом є поширення завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять іншу особу.
ОСОБА_3 в адміністративному позові не вказує, які саме конкретні факти, наведені в статті, є недостовірними чи мають наклепницький характер, але при цьому він зазначає про наявність у статті прихованого підтексту.
Виходячи з цього, необхідним є проведення аналізу змісту спірної статті на предмет наявності в ній викладу фактичних обставин чи оціночних суджень.
Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
В статті «ОСОБА_3 на Борзнянщині називають - півником», розміщеній в мережі Інтернет, зазначено, що «Після чергового скандалу, який він улаштував у селі Ховми Борзнянського району його називають півником. Цьому сприяли численні скандали, на яких він задиристо кидається на всіх, так, напевне, і поширення серед людей інформації про колишні судимості шановного нардепа та його зізнання на камеру в нетрадиційній орієнтації. Виборці Бахмацького округу, де він намагається знову прокласти шлях до парламенту, розкусили і обман депутата та його пустопорожні скандали і висмоктану із пальця опозиційність. У Макошиному під меною, куди ОСОБА_3 їздив із торбами начебто до ОСОБА_6, люди сміялися: «Приїхав на джипі, вийшов, йому дали пакет в руки. Сфотографувався. Сів у джип і поїхав. І нікуди він не ходив, бо воно йому не треба. ОСОБА_6 сам би його послав подалі». Між тим, чим більше ОСОБА_3 їздить з вилами по Чернігівщині та влаштовує скандали, тим більше його ловлять на відвертій брехні». Поряд зі статтею розміщено відеосюжет про те, як люди оцінюють витівки ОСОБА_3 та коментарі гостей сайту.
Виходячи з аналізу змісту наведеного тексту статті на підставі ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію», колегія суддів приходить до висновку, що поширена відповідачем інформація має характер оціночного судження, оскільки є критикою дій політика, а наведені в ній висловлювання не можуть тлумачитися як такі, що містять фактичні дані.
Відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України 7 липня 1997 року N 475/97-ВР (далі - Конвенція).
Відповідно до ст. 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд звертає увагу, що в своїй практиці Європейський Суд з прав людини розрізняє факти та оціночні судження.
Так, у рішенні у справі Lingens v. Austria, Європейський Суд зазначив, якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції.
Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надані.
В рішеннях Європейського Суду у справі Oberschlick v. Austria, Prager and Oberschlick v. Austria висловлено позицію, що журналістська свобода передбачає також використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або, навіть, провокаційних.
При дотриманні умов § 2 статті 10 Конвенції, право вільно передавати інформацію поширюється не лише на «інформацію»та «ідеї», які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає «демократичного суспільства»(рішення у справі Handyside v.United Kingdom).
Викладене вище відображено також і в рішенні Європейського суду з прав людини «Українська Прес-Група»проти України», в якому Європейський Суд, зокрема, зазначив, що межа допустимої критики щодо політика, який виступає у своїй публічній якості, є ширшою ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо відкриває кожне своє слово та вчинок для ретельної уваги журналістів та всього суспільства і тому має виявляти більшу терпимість. Звичайно, право на захист репутації поширюється і на політиків, навіть коли вони виступають не як політики, проте вимоги такого захисту мають бути збалансовані з інтересами суспільства до відкритої дискусії з політичних питань.
Таким чином, зважаючи на ту обставину, що позивач є публічною особою -політиком, межа його допустимої критики є ширшої ніж щодо приватної особи.
Суд зазначає, що критика ОСОБА_3, викладена у спірній статті, наведена в саркастичній формі, зокрема, має характер оціночного судження діяльності позивача як політика та узгоджується з вимогами плюралізму, толерантності і лібералізму, характерними для «демократичного суспільства».
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції наведеного не врахував, та задовольняючи позов, не зазначив, які саме факти, викладені у спірній статті, є недостовірними чи наклепницькими, визнавши такими судження та коментарі, що призвело до неправильного вирішення справи.
Стосовно твердження позивача про порушення відповідачем виборчого законодавства, колегія суддів звертає увагу, що згідно з п. 9 ст. 74 Закону України «Про вибори народних депутатів»забороняється розповсюдження завідомо недостовірних або наклепницьких відомостей про партію - суб'єкта виборчого процесу або про кандидата у депутати, недостовірний або наклепницький характер яких встановлено у судовому порядку.
Зважаючи на те, що наклепницький чи недостовірний характер інформації про суб'єкта виборчого процесу -кандидата в народні депутати України -ОСОБА_3, колегією суддів не встановлено, відповідачем не порушено п. 9 ст. 74 Закону України «Про вибори народних депутатів».
Крім цього, суд зазначає, що не підлягають задоволенню і вимоги позивача про тимчасову заборону випуску електронного засобу масової інформації Інтернет-видання «Високий Вал»у зв'язку з тим, що порушення відповідачем вимог Закону України «Про вибори народних депутатів»судом не встановлено, а відповідно до положень ч. 10 ст. 74 цього Закону суд може прийняти рішення про тимчасове (до закінчення виборчого процесу) зупинення дії ліцензії або про тимчасову заборону (до закінчення виборчого процесу) випуску друкованого видання у разі встановлення судом при розгляді виборчого спору повторного або одноразового грубого порушення засобом масової інформації вимог цього Закону.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 172, 174, 177, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднані мережі України», Інтернет-видання «Високий Вал», ОСОБА_2, про визнання дій протиправними та тимчасову заборону випуску електроннного засобу масової інформації відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Беспалов О.О.
Грибан І.О.
