ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
10 грудня 2014 року Справа № 902/21/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючого),
Гончарука П.А. (доповідача),
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" щодо прийняття додаткового рішення у справі №902/21/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" до товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ :
До Вищого господарського суду України надійшла заява від товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", в якій останній просить прийняти додаткове рішення, яким вирішити питання щодо сплаченого судового збору за подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи заяви, суд вважає, що заява товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.88 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.
Розподіл сплачених сум судового збору між сторонами здійснюється господарським судом за загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Законом України "Про судовий збір" передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду виходячи саме з оспорюваної суми. При цьому оспорюваною є та сума, із стягненням якої не погоджується особа, що подає скаргу; ця сума може співпадати з ціною позову (якщо рішення оскаржується в повному обсязі) або не співпадати (якщо рішення оскаржується в певній частині майнових вимог).
Згідно із п. 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" норми Закону, якими встановлено ставки судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг, не ставлять визначення розміру судового збору в залежність від того, з якою саме частиною судового рішення - мотивувальною чи резолютивною - не погоджується особа, що подала апеляційну чи касаційну скаргу.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2014 року рішення господарського суду Вінницької області від 18 лютого 2014 року скасовано частково. В задоволенні позову щодо стягнення основного боргу у сумі 548 000, 00 грн. відмовлено, в частині позову щодо стягнення пені у сумі 9 758, 90 грн., 3% річних у сумі 2252,05грн. провадження у справі припинено. В частині стягнення інфляційних у сумі 1096, 00 грн. рішення господарського суду Вінницької області залишено без змін.
При поданні касаційної скарги, скаржник просив постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2014 року скасувати повністю та залишити в силі рішення господарського суду Вінницької області від 18 лютого 2014 року у справі № 902/21/14.
Постановою Вищого господарського суду України від 20 серпня 2014 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2014 року у справі № 902/21/14 в частині розподілу судових витрат змінено, збільшено розмір судового збору, що підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" з 21, 88 грн. до
11222, 13 грн. В решті постанову Рівненського апеляційного господарського суду залишено без змін.
Враховуючи те, що постановою Вищого господарського суду України від 20 серпня 2014 року оскаржувану постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2014 року змінено лише в частині розподілу судових витрат, і дана постанова по суті спору залишена без змін, тобто Вищим господарським судом України не приймалося нове рішення по суті спору, а враховуючи, що розподіл судових витрат суд касаційної інстанції здійснює лише у разі скасування чи зміни остаточного рішення, прийнятого по суті заявлених вимог, то розподіл судових витрат в даному випадку не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 86, 88 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №902/21/14.
Судді М.І. Остапенко
П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко
