ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/1922/2012
Категорія: 3.5 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Яковлєва О.В.,
суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціальної політики Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року, у справі за позовом Управління праці та соціальної політики Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до Територіальної державної інспекції праці у Одеській області про скасування припису про усунення порушень,-
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року позов Управління праці та соціальної політики Білгород-Дністровської районної державної адміністрації - задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано пункт 7 припису Територіальної державної інспекції праці у Одеській області про усунення порушень № 15-02-073/0001-0001 від 13.01.2012 року, а в іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Вимоги скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як встановлені факти порушень вимог трудового законодавства, а як наслідок внесений припис про усунення порушень, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, так як позивачем належним чином здійснюється додержання вимог законодавства про працю.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі вимоги Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури № 01-17/1513 від 12.12.2011року та доручення керівництва ТДІП у Одеській області, проведена первинна перевірка додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в Управлінні праці та соціальної політики Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, що підтверджується актом № 15-02-073/0001 від 13.01.2012 року, в ході якої встановлено порушення законодавства про працю та оплату праці, а саме: п.2 ст. 29 КЗпП України щодо ознайомлення, при прийомі на роботу працівників з колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку; ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо пропонування власником або уповноваженим ним органом працівникові іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці; ч. 1 ст. 42-1 КЗпП України та норм колективного договору щодо забезпечення працівникові, з яким розірвано трудовий договір за п. 1 ст. 40 КЗпП України, права на повторне прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган провадить прийняття на роботу аналогічної кваліфікації; ч. 1 ст. 116 КЗпП України щодо термінів виплати усіх належним працівнику сум при звільненні; ст. 223 КЗпП України щодо забезпечення наявності в комісії по трудовим спорам установи печатки встановленого зразку; ч. 5 ст. 79 КЗпП України, ст. 10 Закону України «Про відпустки» щодо повідомлення працівників установи про дату початку відпустки не пізніше ніж як за два тижня встановленого графіком терміну; ст. 47 КЗпП України щодо видачі належним чином оформлених трудових книжок працівникам установи в день звільнення; п. 2.5. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затверджений наказом Мінпраці України, Мінюсту України та Міністерства соціального населення України від 29.07.1993 року № 58 (зі змінами та доповненнями), стосовно ознайомлення працівників установи з записами в особових картках щодо їх призначення на посади; п. 2 наказу Міністерства Статистики України «Про затвердження форми первинного обліку № П-2 ДС та Інструкції по її заповненню»№ 343 від 26.12.1995 року, використання відносно всіх працівників установи (державних службовців) особових карток не відповідної типової форми; ст. 141 КЗпП України щодо правильної організації керівництвом установи робітників та неухильного додержання законодавства про працю; ч.3 ст. 184 КЗпП України щодо забезпечення дотримання гарантій відносно звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей.
В наслідок перевірки відповідачем внесено припис про усунення порушень № 15-02-073/0001-0001 від 13.01.2012 року, яким зобов'язано: п.1 - в подальшому під час прийому на роботу ознайомлювати працівників з колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також усунути встановлене триваюче порушення з цього приводу; п. 2 - в подальшому під час попередження про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці одночасно пропонувати працівникові іншу роботу на підприємстві; п. 3 - у випадку наявності можливості прийняття на роботу працівника, у строки передбачені чинним законодавством України та нормами діючого колективного договору установи забезпечити працівникові, з яким розірвано трудовий договір за п.1 ст. 40 КЗпП України, реалізацію права на повторне прийняття на роботу; п.4 - в подальшому дотримуватися вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України щодо термінів видачі усіх належних працівникові сум при звільненні; п. 5 - забезпечити комісію по трудовим спорам печаткою встановленого зразка; п. 6 -в подальшому забезпечити виконання посадовими особами установи норм чинного законодавства України щодо повідомлення працівників установи про дату відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну; п.7 - в подальшому забезпечити виконання посадовими особами установи норм чинного законодавства України щодо видачі належним чином оформлених трудових книжок працівникам установи в день звільнення; п.8 - забезпечити виконання посадовими особами установи норм чинного законодавства України стосовно ознайомлення працівників установи з записами в особових картках щодо їх призначення на посади; п. 9 -забезпечити виконання посадовими особами установи норм наказу Міністерства Статистики України «Про затвердження форми первинного обліку № П-2 ДС та Інструкції по її заповненню» № 343 від 26.12.1995 року, в частині заведення та використання відносно всіх працівників установи -державних службовців, особових карток відповідної типової форми; п. 10 - забезпечити виконання вимог ст. 141 КЗпП України у повному обсязі, в тому числі в частині правильної організації праці робітників, неухильного додержання законодавства про працю та уважного ставлення до потреб і запитів працівників; п. 11- в подальшому не допускати порушень ч. 3 ст. 184 КЗпП України та забезпечити в повному обсязі дотримання гарантій відносно звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо часткового задоволення позовних вимог, так як перевіркою щодо дотримання вимог трудового законодавства з боку позивача встановлено ряд порушень, що підтверджується первинними документами.
Так, у відповідності до ст. 259 КЗпП України, нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.
Згідно п. 3 Положення про Державний департамент праці за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року № 50, що діяв на час проведення перевірки, основними завданнями Держнаглядпраці є: забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю.
Відповідно до п. 1.4. Порядку проведення перевірок стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 72 від 21.03.2003 року, передбачено, що посадовими особами Держнаглядпраці та ТДІП проводяться: планові та позапланові перевірки; за дорученням керівництва Держнаглядпраці та ТДІП, правоохоронних органів; за пропозиціями установ, організацій; за зверненнями громадян.
Пунктом 4.1. Порядку передбачено, що за результатами кожної перевірки обов'язково складається акт перевірки, а в разі виявлення порушень законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування - припис щодо їх усунення. Акт - документ, складений посадовою особою Держнаглядпраці чи ТДІП, що підтверджує будь-які встановлені факти порушення законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Припис - документ органів Держнаглядпраці про усунення виявлених порушень, що можуть призвести до шкідливих наслідків.
Судовою колегією встановлено, що перевірка позивача проведена на підставі листа Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури №01-17/1513 від 12.12.11 року та доручення керівництва ТДІП у Одеській області, за фактом отримання листа гр-ки ОСОБА_1, за наслідком якої складено акт перевірки № 15-02-073/0001 від 13.01.2012 року та внесено припис про усунення порушень № 15-02-073/0001-0001 від 13.01.2012 року, а тому остання здійснена в порядку, спосіб та межах повноважень Територіальної державної інспекції праці у Одеській області.
Внесеним приписом про усунення порушень позивачу приписано виконати наступне:
Пунктом 1 зобов'язано в подальшому під час прийому на роботу ознайомлювати працівників колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також усунути встановлене триваюче порушення з цього приводу.
У відповідності до ст. 29 КЗпП України, до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором.
Вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, схваленого на зборах трудового колективу 21 жовтня 2011 року, протокол від 21.10.2011 року № 15/3, зареєстрований в управлінні праці та соціальної політики Білгород-Дністровської районної державної адміністрації реєстраційний № 41 від 24.10.2011 року, що підтверджено самим колективним договором з переліком працівників про особисте ознайомлення.
Заперечуючи факт порушення позивач зазначає, що ОСОБА_3 відмовилась від підписання про ознайомлення з колективним договором та правилами внутрішнього розпорядку управління, а ОСОБА_2 ознайомлена, але з іншим примірником колективного договору від 24.11.2011 року.
Колегія вважає, що факт не дотримання вищезазначеної норми є доведеним, так як відсутні докази ознайомлення даних працівників з колективним договором та правилами внутрішнього розпорядку, що не заперечується і позивачем, а також зазначена норма закону є імперативною та зобов'язує роботодавця ознайомити свого працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, без будь-яких виключень та обмежень.
Пунктом 2 припису зобов'язано в подальшому під час попередження про звільнення, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці одночасно пропонувати працівникові іншу роботу на підприємстві.
Згідно ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Вбачається, що деяким працівникам запропоновано іншу посаду пізніше, ніж попередження про вивільнення, що не заперечувалось позивачем.
Колегія вважає, що роботодавцем не виконано вимог вищезазначеної норми, так як обов'язком останнього є необхідність запропонувати працівнику іншу роботу саме в момент попередження про звільнення, що тягне за собою вчинення інших юридично значимих дій щодо працевлаштування та соціального забезпечення працівника. В подальшому роботодавець має право протягом усього строку попередження пропонувати інші посади, однак за умови виконання зазначених дій. Помилковість у юридичному застосуванні вказаної норми призвело до порушення з боку позивача.
Пунктом 3 припису зобов'язано у випадку наявності можливості прийняття на роботу працівника у строки, передбачені чинним законодавством України та нормами діючого колективного договору, установи забезпечити працівникові, з яким розірвано трудовий договір за п.1 ст. 40 КЗпП України, реалізацію права на повторне прийняття на роботу.
Статтею ст. 42-1 КЗпП України, працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених п.1 ст. 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.
Зібраними у справі доказами доведено, що позивачем не повідомлено центр зайнятості про наявність вакантних місць, що призвело до порушення прав вивільнених працівників на повторне прийняття на роботу, і зворотне не спростовано позивачем на вимогу суду.
Пунктом 4 припису зобов'язано в подальшому дотримуватися вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України щодо термінів видачі усіх належних працівникові сум при звільненні.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Вбачається, що позивачем визнається факт порушення строку виплати сум при звільненні та зазначається, що вказані суми не виплачені працівникам в день звільнення, оскільки Управління не має своєї власної бухгалтерії.
Колегія вважає, що позивач є роботодавцем, у розумінні вищезазначених приписів, а тому незалежно від структури своєї організації повинно дотримуватися обов'язку покладеного трудовим законодавством.
Пунктом 5 припису зобов'язано забезпечити комісію по трудовим спорам печаткою встановленого зразка.
Статтею ст. 223 КЗпП України, комісія по трудових спорах підприємства, установи, організації має печатку встановленого зразка.
Позивачем визнано, що на момент перевірки у комісії печатка відсутня, тому вимоги п.5 припису є законними та обґрунтованими.
Пунктом 6 припису зобов'язано в подальшому забезпечити виконання посадовими особами установи норм чинного законодавства України щодо повідомлення працівників установи про дату відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Відповідно до ч. 5 ст. 79 КЗпП України, конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Аналогічне правило передбачене ст. 10 Закону України «Про відпустки».
Вбачається, що зібраними у справі доказами встановлено факт порушення строків повідомлення про початок відпустки ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Пунктом 7 припису зобов'язано в подальшому забезпечити виконання посадовими особами установи норм чинного законодавства України щодо видачі належним чином оформлених трудових книжок працівникам установи в день звільнення.
Зібраними у справі доказами спростовано зазначений факт, а тому судом першої інстанції вимоги в цій частині задоволено, що не оскаржується сторонами.
Пунктами 8-9 припису зобов'язано забезпечити виконання посадовими особами установи норм чинного законодавства України стосовно ознайомлення працівників установи з записами в особових картках щодо їх призначення на посади та забезпечити виконання норм наказу Міністерства Статистики України «Про затвердження форми первинного обліку № П-2 ДС та Інструкції по її заповненню» № 343 від 26.12.1995 року, в частині заведення та використання відносно всіх працівників установи - державних службовців особових карток відповідної типової форми.
Згідно до п. 2.5. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Мінпраці України, Мінюсту України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці.
Заперечуючи факт порушення позивач посилається на те, що ним ведуться дві особові картки: типової форми № П-2, яка заведена раніше, та № П-2 ДС, яка заведена пізніше, які надані перевіряючому. Всі підписи наявні в особових картках за формою первинного обліку № П-2 ДС, що не враховано перевіряючим.
Зібраними у справі доказами підтверджено, що перевіряючому надано особові картки на державних службовців за типовою формою № П-2, які не є встановленого зразка та в яких відсутні підписи працівників.
Відповідно до п. 2 наказу Міністерства Статистики України «Про затвердження форми первинного обліку № П-2 ДС та Інструкції по її заповненню» № 343 від 26.12.1995 року, форма № П-2 ДС "Особова картка" заповнюється на службовців, що підпадають під дію Закону України "Про державну службу", замість типової форми N П-2 "Особова картка", затвердженої наказом Мінстату України від 27.10.95 N 277. Відповідно до Інструкції по її заповненню, особові картки (форма П-2 ДС) заповнюють всі органи, установи (організації), на працівників яких поширюється Закон України "Про державну службу". Вказаний наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.12.1995 року.
Вбачається, що особові картки типової форми №П-2, які надано перевіряючому для перевірки, заповнено після набрання чинності правового акту, а саме на ОСОБА_3 -19.11.2009 року, ОСОБА_6 - 29.10.2009 року, та інші, а тому замість типової форми N П-2 "Особова картка", наявні особові картки типової форми № П-2 ДС, тому судом вірно зроблено висновок правомірності припису в цій частині.
Пунктом 10 припису зобов'язано забезпечити виконання вимог ст. 141 КЗпП України у повному обсязі, в тому числі, в частині правильної організації праці робітників, неухильного додержання законодавства про працю та уважного ставлення до потреб і запитів працівників.
Статтею 141 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
Вбачається, що працівники управління безпідставно позбавлені права на преміювання, що підтверджується наказами керівника установи, якими застосовано дисциплінарні стягнення, а в подальшому останні скасовані з причин невідповідності вимогам законодавства, що є порушенням трудових прав.
Пунктом 11 припису зобов'язано в подальшому не допускати порушень ч. 3 ст. 184 КЗпП України та забезпечити в повному обсязі дотримання гарантій відносно звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей.
Відповідно до ст. 184 КЗпП України, забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку. Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - ч.6 ст. 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Вбачається, що в ході перевірки підтверджено факт наявності у ОСОБА_1 статусу одинкою матерю.
Позивач вважає вказаний пункт припису незаконними, оскільки під час її звільнення позивачу не було про це відомо.
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушення з боку відповідача, так як така вимога не порушує прав роботодавця, яка направлена на застереження в подальшому не допускати порушень вимог трудового законодавства, за умови встановлення факту, який міг вплинути на вчинення юридично значимих дій на момент проведення звільнення.
Враховуючи вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАСУ, судова колегія,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціальної політики Білгород-Дністровської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом 20 днів, після набрання нею законною сили до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: А.В. Бойко
Т.М. Танасогло
