ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
20.09.13
№ 910/17994/13.
Суддя Курдельчук І.Д., розглянувши
позовну заяву Приватного малого підприємства "Лоцмен", м. Краматорськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР", м. Київ
про стягнення 22 023,37 грн.
ВСТАНОВИВ:
При поданні позову позивачем допущено порушення вимог, встановлених розділом VIII Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви подаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат (ст. 1 Закону України “Про судовий збір”).
Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").
Позивачем додано до позовної заяви доказ на підтвердження сплати судового збору, який не відповідає встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22 платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Згідно додатку 2, 8 зазначеної інструкції для заповнення реквізиту № 40 платіжного доручення (М.П.) ставиться відбиток печатки платника, зразок якої заявлений банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки, для - реквізиту № 41 (підписи платника) ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб платника, які повноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки, для - реквізиту № 51 (дата виконання) зазначаються число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словами, рік – цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.
Натомість, у приєднаному до позовної заяви платіжному дорученні № 10390 від 12.08.2013р. відсутні прізвище та ініціали відповідальної особи платника, тобто вказані реквізити не заповнені як того вимагає вищезазначена інструкція. Таким чином, вказане платіжне доручення не може слугувати належним доказом сплати судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру.
Водночас, суд зазначає, що згідно пункту 2.21 Постанови № 7 Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Таким чином, виходячи з аналізу вищевказаних рекомендацій Пленуму в реквізиті “призначення платежу” мають бути зазначені відомості про відповідну позовну заяву, яка оплачується судовим збором, а саме: сторони спору, його предмет та при наявності вихідна дата і номер позовної заяви.
Однак, згідно з реквізитів “призначення платежу” платіжного доручення № 10390 від 12.08.2013р., дана позовна заява жодним чином не ідентифікована, тобто не вказано її дати, а також, не зазначено найменування сторони до якої заявлені позовні вимоги.
Крім того, при перерахуванні судового збору з рахунка платника – останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: “Зараховано в дохід бюджету ____ грн. (дата)”, який скріплюється першим і другим підписами посадових осіб, відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Поняття термінів першого та другого підписів посадових осіб визначено у п. 8 глави 1 розділ 2 Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ № 320 від 16.08.2006р. Цією нормою встановлено, що право першого підпису належить керівнику банку (філії) та уповноваженим службовим особам; право другого підпису належить головному бухгалтеру банку (філії) та службовим особам, уповноваженим керівником банку.
Додане до позовної заяви платіжне доручення № 10390 від 12.08.2013р. про сплату судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру не відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки, другий підпис, який належить головному бухгалтеру банку (філії, відділення), здійснено головним спеціалістом, а доказів стосовно того, що вказана службова особа уповноважена на здійснення другого підпису суду не надано. Крім того, не вказано прізвищ та ініціалів осіб, які здійснювали напис.
Виходячи з наведеного, позивачем не надано суду доказів сплати судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру у встановленому порядку, що, в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду, в порядку передбаченому п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Відповідно до вимог п.2 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Позивач, як доказ, що підтверджує факт направлення позовної заяви з додатками до неї на адресу відповідача, додав копії опису вкладення та фіскального чеку, а не оригінали.
Враховуючи викладене, позивачем порушено вимоги ст.ст. 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для застосування п. 6 ст. 63 ГПК України.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п.п. 4, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -
УХВАЛИВ:
Повернути позовну заяву без розгляду.
Суддя І.Д.Курдельчук
