МІНІСТЕРСТВО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ УКРАЇНИ

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 січня 2013 р. за № 24/22556

Про затвердження Правил охорони праці під час гарячої і холодної прокатки алюмінієвих і магнієвих сплавів

Відповідно до статті 28 Закону України «Про охорону праці»( 2694-12 ), підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України( 402/2011 ), затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 402, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила охорони праці під час гарячої і холодної прокатки алюмінієвих і магнієвих сплавів, що додаються.

2. З набранням чинності цим наказом уважати такими, що не застосовуються на території України, Правила безпеки при роботі у цехах гарячої і холодної прокатки алюмінієвих та магнієвих сплавів, затверджені ЦК Профспілки робітників авіаоборонпрому 27 грудня 1960 року.

3. У встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (Хохотва О.І.) внести цей наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці( v0074811-12 ).

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України Хохотву О.І.

Заступник Міністра — керівник апарату

В. Сиротін

ПОГОДЖЕНО: Перший заступник Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України

В. А. Шайтан

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ МНС України 11.12.2012  № 1392

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 січня 2013 р. за № 24/22556

ПРАВИЛА охорони праці під час гарячої і холодної прокатки алюмінієвих і магнієвих сплавів

I. Загальні положення

1.1. Ці Правила поширюються на всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності, які займаються проектуванням, будівництвом, експлуатацією, реконструкцією і ремонтом цехів з прокату алюмінієвих і магнієвих сплавів (далі — підприємства).

1.2. Вимоги цих Правил обов’язкові для всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та працівників, які зайняті проектуванням, будівництвом, експлуатацією, реконструюванням, випробуванням, налагодженням і ремонтом підприємств та дослідно-промислових цехів з прокату алюмінієвих та магнієвих сплавів, а також конструюванням, виготовленням і ремонтом устаткування для них.

II. Загальні вимоги до охорони праці

2.1. Проектування, будівництво та реконструкція цехів з прокату алюмінієвих та магнієвих сплавів та їх устаткування повинні здійснюватися відповідно до будівельних норм і правил СНиП 2.09.02-85* «Производственные здания», Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів( z0379-96 ), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 червня 1996 року № 173, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 року за № 379/1404 (далі — ДСП 173-96), Правил пожежної безпеки в Україні( z1410-04 ), затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року № 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 року за № 1410/10009 (далі — НАПБ А.01.001-2004), та Положення про порядок проведення державної експертизи (перевірки) технологічної, конструкторської, технічної документації на виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці( 431-94-п ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1994 року № 431.

2.2. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом цехів з прокату алюмінієвих та магнієвих сплавів здійснюється відповідно до вимог Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів ( 461-2011-п ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461. Усі виробничі об’єкти повинні відповідати проектній документації, затвердженій в установленому порядку.

2.3. Відповідно до статті 21 Закону України «Про охорону праці»( 2694-12 ) роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

2.4. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про охорону праці»( 2694-12 ) умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

2.5. З урахуванням специфіки роботи, чисельності працівників, умов праці роботодавець розробляє і затверджує положення про службу охорони праці відповідно до Типового положення про службу охорони праці ( z1526-04 ), затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2004 року за № 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.21-04).

2.6. Інструкції з охорони праці повинні відповідати вимогам Положення про розробку інструкцій з охорони праці( z0226-98 ), затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 квітня 1998 року за № 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98), Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві( z0020-94 ), затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21 грудня 1993 року № 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 лютого 1994 року за № 20/229 (НПАОП 0.00-6.03-93).

2.7. Працівники у разі прийняття на роботу проходять попередній медичний огляд, а протягом трудової діяльності — періодичні медичні огляди відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій( z0846-07 ), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113.

2.8. Роботодавець повинен згідно зі статтею 5 Закону України «Про охорону праці»( 2694-12 ) під час укладання трудового договору ознайомити працівників під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де вони будуть працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, а також про їхні права на пільги та компенсації за роботу в таких умовах.

2.9. Проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці здійснюється відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці( z0231-05 ), затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

2.10. Працівники, які у встановленому порядку не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються.

2.11. Працівники під час прийняття на роботу та за місцем праці повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки відповідно до вимог Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України( z1148-03 ), затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29 вересня 2003 року № 368( z1147-03 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2003 року за № 1148/8469 (НАПБ Б.02.005-2003).

2.12. На підприємствах на основі Переліку робіт з підвищеною небезпекою( z0232-05 ), затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15( z0231-05 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512 (НПАОП 0.00-8.24-05), з урахуванням специфіки виробництва роботодавцем розробляється і затверджується відповідний перелік робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких потрібні спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з питань охорони праці.

2.13. Роботи підвищеної небезпеки необхідно проводити за нарядом-допуском встановленої форми. Наряд-допуск, що видається відповідальному виконавцю робіт перед початком робіт підвищеної небезпеки, повинен бути оформлений відповідно до вимог «Положения о применении нарядов-допусков при производстве работ повышенной опасности на предприятиях и в организациях Министерства металлургии СССР», затвердженого наказом Міністерства металургії СРСР 20 червня 1990 року.

У наряді-допуску, виданому на проведення робіт підвищеної небезпеки, зазначається повний обсяг організаційних та технічних заходів, вжиття яких забезпечить безпечне проведення робіт у конкретних умовах.

Перелік посад керівників та фахівців, які мають право видавати наряди-допуски, затверджується уповноваженою посадовою особою підприємства.

2.14. На кожному підприємстві повинні бути складені плани локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій.

2.15. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві повинні здійснюватись згідно з Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві( 1232-2011-п ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

2.16. Забороняється застосування праці жінок на роботах, зазначених у Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок ( z0051-94 ), затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 року № 256, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за № 51/260.

2.17. Піднімання та переміщення вантажів вручну жінками дозволяється в межах Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками ( z0194-93 ), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 року № 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за № 194.

2.18. Особи віком до 18 років не допускаються до роботи на посадах, зазначених у Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх( z0176-94 ), затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за № 176/385.

2.19. Піднімання та переміщення важких речей неповнолітніми дозволяється в межах Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми( z0183-96 ), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 року № 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за № 183/1208.

2.20. Роботодавець зобов’язаний забезпечити всіх працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також запобіжними пристосуваннями відповідно до вимог Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам металургійної промисловості( z0918-08 ), затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27 серпня 2008 року № 187, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за № 918/15609 (далі — НПАОП 27.0-3.01-08), а також мийними і знешкоджувальними засобами за встановленими нормами згідно з вимогами нормативно-правових актів.

Не допускаються до роботи працівники без відповідних засобів індивідуального захисту.

2.21. Порядок забезпечення засобами індивідуального захисту працівників здійснюється відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту( z0446-08 ), затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08).

2.22. Відповідно до статті 7 Закону України «Про охорону праці»( 2694-12 ) працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

III. Загальні вимоги до створення безпечних умов праці

3.1. Для створення відповідних умов праці в цехах необхідно передбачати:

установку вентиляційних і аспіраційних пристроїв, повітряне й повітряно-водяне душування робочих зон і робочих місць;

захист від джерел тепловипромінювання, електричних, електромагнітних і магнітних полів, ультразвуку, шуму;

3.2. Санітарно-гігієнічний стан виробничих приміщень повинен відповідати вимогам Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку( va037282-99 ), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 37 (далі — ДСН 3.3.6.037-99), Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації( va039282-99 ), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 № 39 (далі — ДСН 3.3.6.039-99), ГОСТ 12.1.001-89 «ССБТ. Ультразвук. Общие требования безопасности», ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования» (далі — ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008), ГОСТ 12.1.003-83 «ССБТ. Шум. Общие требования безопасности» (далі — ГОСТ 12.1.003-83), СНиП 2.04.05-91 «Отопление, вентиляция и кондиционирование» (далі — СНиП 2.04.05-91), ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення», затверджених наказом Міністерства будівництва України від 15 травня 2006 року № 168( v0168667-06 ) (далі — ДБН В.2.5-28-2006), та ДСП 173-96( z0379-96 ).

3.3. Контроль за санітарно-гігієнічним станом у цехах з прокату алюмінієвих та магнієвих сплавів повинен проводитися згідно з ГОСТ 12.4.012-83 «ССБТ. Вибрация. Средства измерения и контроля вибрации на рабочих местах. Технические требования», ГОСТ 12.4.077-79 «ССБТ. Ультразвук. Метод измерения звукового давления на рабочих местах», ГОСТ 12.1.023-80 «ССБТ. Шум. Методы установления значений шумовых характеристик стационарных машин», ГОСТ 12.1.050-86 «ССБТ. Методы измерения шума на рабочих местах», ГОСТ 12.1.006-84 «ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля» та ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» (далі — ГОСТ 12.1.005-88).

3.4. Контроль за викидом шкідливих речовин в атмосферу здійснюється відповідно до ГОСТ 17.2.3.02-78 «Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимых выбросов вредных веществ промышленными предприятиями», ГОСТ 17.2.3.01-86 «Охрана природы. Атмосфера. Правила контроля качества воздуха населенных пунктов», ДСП-201-97 «Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами)»( v0201282-97 ).

3.5. Будова систем водопостачання й каналізації повинна відповідати вимогам ДСП 173-96( z0379-96 ), СНиП 2.09.04-87 «Административные и бытовые здания» (далі — СНиП 2.09.04-87) і СНиП 2.04.02-84 «Водоснабжение. Наружные сети и сооружения».

3.6. Джерела водопостачання, які використовуються для постачання господарсько-питних водопроводів, повинні відповідати ГОСТ 2761-84 «Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила выбора».

3.7. Якість питної води, води для душу, умивальників, вентиляції, охолодження повітря та пилопридушення повинна відповідати вимогам Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10)( z0452-10 ), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 12 травня 2010 року № 400, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 1 липня 2010 року за № 452/17747.

3.8. Обладнання та експлуатація бойлерних установок і баків для нагрівання води повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98( z0093-98 ) та СНиП 2.04.01-85 «Внутренний водопровод и канализация зданий».

3.9. Системи опалення будівель і споруд повинні відповідати вимогам ДСП 173-96( z0379-96 ), СНиП 2.04.05-91 та цих Правил.

3.10. Для працівників, які перебувають у неопалюваних виробничих і складських приміщеннях, повинні бути передбачені спеціальні приміщення для обігріву відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87.

3.11. Пуск, налагодження та експлуатація вентиляційних систем повинні проводитися відповідно до вимог ДСП 173-96( z0379-96 ), СНиП 2.04.05-91 та ГОСТ 12.4.021-75 «ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования».

3.12. Концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинна перевищувати граничнодопустимих рівнів.

3.13. Під час організації та ведення технологічних процесів, пов'язаних із застосуванням шкідливих речовин, необхідно додержуватися вимог безпеки відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 «ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности».

3.14. Мікроклімат у виробничих приміщеннях має відповідати вимогам ДСН 3.3.6.037-99( va037282-99 ).

3.15. Контроль за шкідливими речовинами у повітрі робочої зони проводиться згідно з ГОСТ 12.1.005-88.

Періодичність проведення контролю встановлюється залежно від класу небезпечності шкідливої речовини: для I класу — не рідше одного разу на 10 діб; для II класу — не рідше одного разу на місяць, для III-IV класів — не рідше одного разу на квартал. Залежно від конкретних умов виробництва періодичність контролю може бути змінена за узгодженням з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду. При встановленні відповідності вмісту шкідливих речовин III-IV класів небезпеки рівню граничнодопустимих концентрацій допускається проводити контроль не рідше одного разу на рік.

3.16. Природне та штучне освітлення підприємств необхідно виконувати відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006.

3.17. Під час зміни технологічного процесу, заміни або перестановки устаткування на окремій дільниці цеху освітленість цієї дільниці необхідно привести у відповідність до ДБН В.2.5-28-2006.

3.18. Виробниче устаткування та інструменти, що створюють при роботі шум, повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.037-99( va037282-99 ), а також ГОСТ 12.1.003-83.

У тих випадках, коли шум на робочих місцях не може бути знижений до граничнодопустимих рівнів, необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту органів слуху, а при еквівалентному рівні шуму понад 120 дБА — дистанційне керування виробничим процесом зі звукоізольованих камер чи автоматизувати технологічний процес.

3.19. Механізовані ручні інструменти пневматичної дії повинні мати спеціальні гасники вихлопу.

3.20. До експлуатації допускаються тільки справне устаткування, інструменти чи механізми або пристрої, що задовольняють вимоги ГОСТ 12.2.003-91 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности». Не дозволяється використання вібруючого устаткування в режимах, що відрізняються від паспортного.

3.21. Вібрація на робочих місцях не повинна перевищувати граничних значень згідно з ДСН 3.3.6.039-99( va039282-99 ) і ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008.

При роботі з вібруючим устаткуванням сумарний час контакту з вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 2/3 тривалості робочого дня. Проведення понаднормових робіт з вібруючим устаткуванням не дозволяється.

Робота з вібруючим інструментом (устаткуванням) повинна проводитися в утеплених приміщеннях з температурою повітря не нижче 16 оС при вологості 40-60 % і швидкості руху повітря не більше 0,3 м/с. При роботі в холодний період року в неутеплених приміщеннях чи на відкритому повітрі для періодичного обігріву працівників необхідно передбачити приміщення з опаленням, в якому температура повітря становить 22 оС, швидкість його руху не більше 0,3 м/с і вологість 40-60 %.

3.22. У разі коли вібраційне навантаження при роботі з вібронебезпечним обладнанням перевищує допустимий рівень відповідно до ДСН 3.3.6.039-99( va039282-99 ), необхідно забезпечити працівників віброгасними рукавицями та забезпечити раціональний режим праці згідно з розділом 7 ДСН 3.3.6.039-99.

3.23. Параметри електромагнітних полів на робочих місцях повинні відповідати вимогам Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів( z0203-03 ), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524 (ДСН 3.3.6.096-2002).

3.24. Для захисту від ультрафіолетового випромінювання необхідно застосовувати екранування джерел випромінювання, а працівники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту обличчя та очей відповідно до НПАОП 27.0-3.01-08( z0918-08 ).

3.25. Використання джерел іонізуючого випромінювання підприємством має здійснюватись за наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання( z0978-02 ), затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 2 грудня 2002 року № 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2002 року за № 978/7266 (НП 306.5.05/2.065-2002), Державних гігієнічних нормативів «Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)»( v0062282-97 ), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1997 року № 62 (ДГН 6.6.1-6.5.061-98), та Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України( z0552-05 ), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 2 лютого 2005 року № 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 року за № 552/10832 (ДСП 6.177-2005-09-02).

3.26. Загальні вимоги електробезпеки устаткування повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.018-93 «ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования». Обладнання та комунікації повинні бути заземлені від статичної електрики згідно з ГОСТ 12.1.019-79 «ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты».

IV. Загальновиробничі вимоги до охорони праці

1. Загальні вимоги

1.1. На прокатні стани, їх основні та допоміжні агрегати й устаткування, будівлі, споруди, димарі та газопроводи повинні бути складені паспорти, що містять у собі основні технічні дані та відповідають вимогам ДСТУ ГОСТ 2.601:2006 «ЄСКД. Експлуатаційні документи».

1.2. До початку будівельно-монтажних робіт з технічного переозброєння або реконструкції в діючих цехах повинен бути розроблений проект провадження робіт, який забезпечує безпеку як будівельників, так і цехового персоналу. Проект має бути затверджений уповноваженими особами підприємства та будівельно-монтажної організації.

1.3. Будова, експлуатація й ремонт цехових трубопроводів пари, гарячої води, стисненого повітря й кисню повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.11-98( z0636-98 ) та чинних нормативно-правових актів.

1.4. Будова й експлуатація парових та водогрійних котлів повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів.

1.5. На гарячих і шкідливих ділянках цехів кабіни електромостових кранів повинні бути закритими й обладнані кондиціонерами або повітродувними установками для створення допустимих умов мікроклімату згідно з вимогами Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень( va042282-99 ), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 42 (ДСН 3.3.6.042-99).

1.6. Конструкція рольгангів, конвеєрів та інших транспортних пристроїв повинна унеможливлювати падіння матеріалів, що транспортуються.

1.7. Люки для входу до тролеїв усіх наземних завантажувальних машин повинні мати блокування, що забезпечують вимкнення тролеї при відкритому люку.

Прорізи завширшки більше 0,1 м у настилі тролейного каналу для проходження бугеля наземних машин повинні надійно перекриватися.

2. Вимоги до території підприємства, виробничих будівель і споруд

2.1. Будівлі і споруди цехів необхідно розташовувати згідно з вимогами СНиП ІІ-89-80 «Генеральные планы промышленных предприятий» та державних санітарних правил «Підприємства чорної металургії. Державні санітарні правила» ( v0038588-99 ), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 38 (ДСП 3.3.1.038-99), з урахуванням пануючих вітрів з підвітряного боку відносно найближчих будинків житлового, лікувально-профілактичного або культурно-побутового призначення.

2.2. Нагляд за технічним станом й експлуатацією виробничих будівель і споруд здійснюється відповідно до вимог Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд( z0424-98 ), затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року № 32/288, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 1998 року за № 424/2864 (НПАОП 45.2-4.01-98), та Правил обстеження, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд( z0423-98 ), затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року № 32/288, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 6 липня 1998 року за № 423/2863 (НПАОП 45.2-1.01-98).

2.3. У робочих цехах для безпечного пересування працівників у відповідних місцях облаштовують проходи, перехідні містки й тунелі, виходи з яких повинні бути розташовані поза зоною дії мостових кранів.

2.4. Для переходу через головний сполучний вал кожної лінії станів необхідно споруджувати перехідні містки.

2.5. Робочі кліті всіх станів повинні бути обладнані майданчиками та сходами з поруччями незалежно від висоти над рівнем підлоги.

2.6. Стаціонарні металеві сходи повинні бути виконані згідно з вимогами ГОСТ 23120-78 «Лестницы маршевые, площадки и ограждения стальные. Технические условия».

2.7. Майданчики, призначені для обслуговування устаткування, повинні мати: відстань від настилу до конструктивних елементів приміщення не менше 2 м; у галереях, тунелях і на естакадах — 1,8 м; ширину — не менше 1 м; огородження по периметру заввишки не менше 1 м із суцільним металевим обшиванням понизу огородження на висоту 0,15 м та з додатковою планкою, що обгороджує, на висоті 0,5 м від настилу. Вимоги цього пункту поширюються також на розташовані в приміщеннях відкриті галереї, містки й майданчики, призначені для переходу через устаткування або комунікації.

2.8. Відкриті люки, колодязі, бункери, завантажувальні отвори або прорізи в підлогах, у міжповерхових перекриттях або на робочих майданчиках огороджуються поруччям заввишки не менше 1 м із суцільним металевим обшиванням понизу поруччя на висоту не менше 0,15 м та з додатковою планкою, що обгороджує, на висоті 0,5 м.

2.9. Робочі місця, проходи й проїзди не допускається завалювати сировиною, напівфабрикатами, готовою продукцією, іншими матеріалами. Межі проходів, проїздів або майданчиків для складування повинні бути позначені.

2.10. Проїзди в приміщеннях для подачі залізничних рухомих составів повинні бути обладнані воротами зі світлофорами, відкривання й закривання яких повинні бути механізованими. Обладнання воріт повітряними або повітряно-тепловими завісами необхідно здійснювати відповідно до вимог Санітарних норм проектування промислових підприємств та СНиП 2.04.05-91.

2.11. Підлога в цехах повинна бути стійкою до механічних і теплових впливів, рівною й мати неслизьке покриття та відповідати вимогам СНиП 2.03.13-88 «Полы». Елементи конструкцій підлоги не повинні накопичувати або поглинати різноманітні рідини (масла, емульсії, нейтральні, лугові або кислі розчини тощо), що потрапляють на підлогу під час роботи, бути стійкими до їхнього впливу, а покриття підлоги повинно легко очищуватися від таких рідин, виробничих забруднень і пилу.

2.12. На виробничих ділянках, де за характером технологічних процесів використовують масла, емульсії й інші речовини, необхідно вживати запобіжних заходів щодо унеможливлення потрапляння їх на підлогу.

2.13. Прибирання робочих місць і виробничих приміщень повинно проводитися після закінчення роботи зміни або в міру забруднення.

2.14. Дахи будинків повинні бути справними. Не допускається накопичення пилу, снігу, льоду.

2.15. У цехах, що споруджуються або знаходяться на реконструкції, необхідно передбачати засоби механізованого збирання пилу та сміття усередині будинків.

2.16. У місцях ремонту кранів повинні бути передбачені вантажопідйомні машини й механізми.

2.17. Усі виробничі й допоміжні будівлі, спорудження та склади цехів повинні відповідати ГОСТ 12.1.004-91 «ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования», НАПБ В.01.030-86/120 «Правила пожежної безпеки для підприємств чорної металургії (ППБО-136-86)», а також повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння відповідно до додатка 2 НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ).

2.18. Будинки цехів повинні бути освітлені відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006 і відповідати ДСП 3.3.1.038-99( v0038588-99 ).

2.19. Блискавкозахист будинків, споруд і зовнішніх установок у процесі експлуатації повинен здійснюватися відповідно до Державного стандарту України ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд».

2.20. Перевірка стану димарів, а також майданчиків і сходів до них повинна проводитися згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів. Результати перевірки заносяться в паспорт на димар. Не допускається експлуатація димарів, відхилення від вертикалі (крен) яких перевищує допустимі значення.

3. Вимоги безпеки під час експлуатації машин, обладнання, інструменту, пристосувань та огороджень

3.1. У місцях переходу працівників через рольганги, шлепери, конвеєри та інші технічні пристрої повинні встановлюватися перехідні містки з поруччям.

Містки для переходу через зони з гарячим металом повинні мати теплоізолювальні настили, а з боків повинні бути перекриті щитами заввишки не менше 1,8 м з листового заліза або густої металевої сітки.

3.2. Підлога на робочих місцях біля ножиць, штемпельних пресів, фрезерних і свердлильних верстатів й інших агрегатів холодної обробки металу повинна бути накритою ґратчастим дерев'яним настилом з відстанню між планками не більше 30 мм.

3.3. Двері тунелів, підвалів, а також огороджень приямків й інших небезпечних місць, де можливе підвищення вмісту токсичних речовин у повітрі, під час ведення технологічного процесу повинні бути закритими на замок і оснащені відповідними знаками безпеки.

4. Вимоги до внутрішньозаводського та цехового транспорту та безпеки його експлуатації

4.1. Організація транспорту потребує виконання вимог ГОСТ 12.3.020-80 «ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности».

4.2. Експлуатація залізничного транспорту на під'їзних коліях цехів повинна відповідати вимогам ГОСТ 9238-83 «Габариты приближения строений и подвижного состава железных дорог колеи 1520 (1524) мм» та чинних нормативно-правових актів.

4.3. Спеціальний рухомий склад, а також наближення залізничних колій до будинків, споруджень і складів повинні відповідати спеціальним габаритам, які передбачені для металургійних підприємств.

4.4. У робочих цехах у разі неможливості доведення габаритів до нормативних величин повинна бути облаштована відповідна сигналізація (світлова, звукова, світлозвукова) відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности» (далі — ГОСТ 12.4.026-76), що попереджає про порушення габаритів. При цьому мінімальна відстань від осі залізничної колії до стіни будинку, що має вихід назовні, допускається не менше 3,1 м за наявності пристрою огороджувальних бар'єрів, розміщених між виходом з будинку та залізничними коліями, паралельно до стін будинку.

4.5. В’їзд і виїзд залізничного й автомобільного транспорту в цех повинні здійснюватися після включення розв’язного сигналу світлофора або видачі укладачеві спеціального жетона. Рух транспорту по цеху повинен здійснюватися за наявності супровідної особи, що йде попереду рухомого транспорту.

4.6. При експлуатації автотранспортного, автотракторного й електрокарного транспорту необхідно керуватися вимогами Правил дорожнього руху( 1306-2001-п ), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

4.7. У цеху між прольотами, призначеними тільки для руху транспортних засобів, установлюються відповідні знаки безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76. Проїзди повинні бути освітлені та вільні від сторонніх предметів.

4.8. Транспортні засоби обладнуються пристроями, замками, сигналізацією, що унеможливлюють їхнє використання сторонніми особами, й пристосуваннями, що запобігають самостійному руху.

4.9. Не допускається:

використовувати автокари у цехах, не обладнаних припливно-витяжною вентиляцією або нейтралізаторами відпрацьованих газів;

4.10. Передавальні візки обладнуються гальмами, кінцевими вимикачами та звуковою сигналізацією, що вмикається одночасно з пересуванням візка.

4.11. Не допускається експлуатація передавального візка при несправних гальмах, освітлювальних приладах і звуковій сигналізації.

4.12. Ходові колеса передавальних візків обладнуються запобіжними щитками, установленими на висоті 10 мм від голівки рейки, які унеможливлюють наїзд коліс візка на будь-що, що перебуває на шляху його пересування.

4.13. Передавальні візки обладнуються для перевезення саме того виду вантажу, для якого вони призначені. За необхідності перевезення іншого вантажу слід розробити спеціальні кріплення, що забезпечують стійке положення вантажу на візку.

4.14. Шляхи пересування передавальних візків повинні бути у справному стані та мати тупикові упори, установлені наприкінці рейкового шляху, і накладки, що амортизують, або упори іншого виду, що запобігають сходженню і перекиданню візка. Кабельні (тролейні) траншеї повинні бути перекриті настилом, що унеможливлює падіння працівників у траншею.

4.15. Не допускається експлуатація електровізка при несправності струмоприймача, контролера, гальм і сигналів, а також при відсутності запобіжного приладдя від впливу електричного струму (діелектричного коврика, діелектричних рукавичок).

4.16. Плитковий настил і рейкові шляхи повинні бути справними, стики рейок і плит повинні знаходитися на одному рівні. Подані для завантаження вагони повинні закріплюватися гальмовими башмаками.

4.17. Пристрої та експлуатація візків повинні унеможливлювати падіння злитків, заготовок й інших матеріалів під час транспортування.

4.18. Конструкція й експлуатація візків повинні унеможливлювати самовільне перекидання при навантаженні, розвантаженні та транспортуванні.

4.19. Відстань між найбільш виступаючими частинами візка і конструкціями будинку, обладнанням і складеними в цеху матеріалами повинна бути не менше 0,7 м з обох боків візка.

4.20. Під час руху електрокара, електронавантажувача або електрокарного крана в гучних місцях необхідно подавати звуковий сигнал часто й безперервно.

Якщо на шляху руху зустрічаються переносні сходи або інші пристосування й пристрої, на яких перебувають працівники, об’їжджати їх необхідно на відстані не ближче 1 м. Якщо такий об’їзд неможливий, слід припинити рух і видалити з проїзду зазначені сходи або пристосування й пристрої.

5. Вимоги безпеки під час профілактичних оглядів, технічного обслуговування та ремонту засобів виробництва

5.1. Засоби виробництва повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.061-81 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам» (СТ СЭВ 2695-80), ГОСТ 12.2.049-80 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие эргономические требования».

5.2. Агрегати та устаткування цехів з прокату алюмінієвих та магнієвих сплавів підлягають оглядам, обслуговуванню й ремонту відповідно до вимог Правил охорони праці під час ремонту устаткування на підприємствах чорної металургії( z0863-08 ), затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 20 серпня 2008 року № 183, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 вересня 2008 року за № 863/15554 (НПАОП 27.1-1.06-08).

5.3. Ремонт устаткування повинен здійснюватися відповідно до дефектної відомості за заздалегідь розробленим проектом організації робіт (ПОР) і відповідно до вимог биркової системи й нарядів-допусків.

5.4. Перед зупинкою устаткування на капітальний ремонт начальник цеху зобов'язаний скласти інструкцію до зупинки устаткування та роботи на цей період.

Інструкція повинна бути затверджена уповноваженою особою підприємства та доведена до усього персоналу цеху.

5.5. До початку ремонту (за 1-2 місяці) спільним наказом уповноваженої особи підприємства й ремонтної організації призначається начальник ремонту і його заступники для організації підготовчих робіт і проведення ремонту.

5.6. Перед початком ремонтних робіт усі працівники й фахівці, зайняті ремонтом, повинні пройти інструктаж з охорони праці, а ремонтний персонал цеху й сторонніх організацій, крім того, повинен бути ознайомлений під підпис із проектом організації робіт.

5.7. Ремонт устаткування повинен оформлятися актом.

5.8. На ділянках проведення ремонту вивішуються попереджувальні про небезпеку плакати й знаки.

5.9. Перед початком ремонту станів необхідно зупинити допоміжне устаткування шляхом розбирання електросхем, відключення стисненого повітря, гідравліки тощо.

5.10. Усі прорізи в перекриттях, майданчиках й інших місцях під час проведення ремонтних робіт закриваються міцним настилом або обгороджуються поруччям заввишки не менше 1 м.

5.11. Усі роботи з доставки матеріалів, необхідних для ремонту нагрівальних пристроїв, подача їх у нагрівальні пристрої та збирання цегли, яку розбирають, і сміття повинні бути механізованими.

5.12. Ремонт камер регенераторів, рекуператорів, кабанів нагрівальних колодязів повинен проводитися відповідно до інструкцій, розроблених відповідно до Правил охорони праці у газовому господарстві підприємств чорної металургії( z0104-10 ), затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 29 грудня 2009 року № 218, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 104/17399 (НПАОП 27.1-1.09-09).

Під час перебування працівників у камері заливання шлаків водою не допускається.

5.13. Ремонт кришок колодязів, а також їхня заміна повинні проводитися після відімкнення газу.

Для ремонту кришок повинно бути відведене спеціальне місце, обладнане стояками для укладення кришок. Стояки повинні мати надійні замки (фіксувальні пристрої), що унеможливлюють випадкове зрушення й падіння кришки.

5.14. Ремонтні роботи із застосуванням відкритого вогню в приміщеннях із вибухопожежонебезпечними виробництвами повинні проводитися відповідно до Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об’єктах( z0541-01 ), затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 5 червня 2001 року № 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 року за № 541/5732 (НПАОП 0.00-5.12-01), і розділу 8 НАПБ А.01.001-2004( z1410-04 ) щодо організації безпечного проведення вогневих робіт на вибухонебезпечних і вибухопожежонебезпечних об’єктах.

5.15. При використанні сходів у процесі ремонту їх варто встановлювати на міцну горизонтальну основу під кутом не більше 60°. Довжина (висота) переносних приставних сходів не повинна перевищувати 5 м, а розсувних — 4 м. Ширина нижньої частини сходів повинна бути не менше 1,1 м, а верхньої — 0,4 м. Розсувні сходи необхідно споряджати спеціальними гачками або ланцюжками, що унеможливлюють довільне розсовування сходів. При проведенні робіт з переносними сходами на висоті понад 1,3 м працівники повинні користуватися запобіжними поясами, що мають страхувальні канати. Місце закріплення каната повинно бути зазначене в ПОР.

Не допускається працювати з переносними сходами в безпосередній близькості від робочих механізмів або електропристроїв, що перебувають під напругою, а також виконувати роботи, пов’язані з натягуванням проводів або підтримуванням важких предметів.

5.16. Устаткування після капітального ремонту вводиться в експлуатацію тільки після приймання комісією, призначеною уповноваженою особою підприємства, з обов’язковим включенням до складу комісії представника служби охорони праці підприємства й представника профспілки.

Прийом устаткування після ремонту оформляється актом.

V. Вимоги безпеки до технологічних процесів та експлуатації виробничого обладнання

1. Вимоги безпеки під час нагріву металу

1.1. При паралельно розташованих нагрівальних печах з торцевою видачею металу відстань між печами з механізмами, що обслуговують печі, між піччю та стіною або колоною повинна бути не менше 1 м. За умови постійного проходу працівників у цих місцях відстань повинна бути не менше 2 м.

1.2. З метою зниження тепловиділення нагрівальні печі, що споруджують, повинні мати теплову ізоляцію стін та склепінь, що дозволяє мати температуру зовнішніх поверхонь, передбачену ДСТУ EN 563-2001 «Безпечність машин. Температури поверхонь, доступних для дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих поверхонь» (далі — ДСТУ EN 563-2001).

Реконструкція робочих печей з метою одержання температури зовнішніх поверхонь, передбачених ДСТУ EN 563-2001, повинна бути здійснена у строки, які погоджені адміністрацією з профспілкою підприємства, з технічною інспекцією Ради профспілок та з місцевими органами санітарного та пожежного нагляду.

1.3. Подача металу до нагрівальних печей, а також їх завантаження та вивантаження повинні бути механізовані.

1.4. На рівні завантажувальних вікон перед печами повинні бути влаштовані завантажувальні столи з пристосуваннями для вирівнювання заготовок, що завантажують у піч (упори, рухомі лінійки тощо), які унеможливлюють підправлення заготовок вручну.

1.5. Електронагрівальні печі, що споруджують у прокатних цехах, повинні бути циркуляційні, конвеєрні, із крокувальним подом, а також індукційні.

1.6. Усі вимоги охорони праці до індукційних печей повинні бути виконані відповідно до ГОСТ 12.2.007.10-87 «ССБТ. Установки, генераторы и нагреватели индукционные для электротермии, установки и генераторы ультразвуковые. Требования безопасности».

1.7. Індукційні печі нагрівання металу повинні бути обладнані приладами керування процесом нагрівання (механізмами подачі заготівок до індуктора та витягування їх), а також пристроєм відключення індуктора на час зміни заготовок у печах періодичної дії.

1.8. Щоб уникнути перегрівання при роботі, індуктор та конденсатор повинні мати водяне охолодження. Температура води на виході повинна бути не вище 50 ?С.

1.9. Електричні печі нагрівання металу повинні мати автоматичне терморегулювання.

1.10. Нагрівальні елементи електричних печей повинні бути екрановані та розташовані таким чином, щоб унеможливлювалось зіткнення з металом, що нагрівається, опромінення працівників інфрачервоним випромінюванням.

1.11. Печі повинні мати блокування, що відключає їх від електромережі при контакті електронагрівачів із садкою металу, а в камерних печах, крім того, також і при відкриванні дверцят.

1.12. Нагрівальні елементи, розташовані у склепінні печі, повинні мати надійне кріплення.

1.13. На кожній печі та на пульті керування піччю повинна бути добре помітна світлова сигналізація, яка вказує на наявність або відсутність напруги у печі.

1.14. Вікна печей повинні закриватися дверцятами, що припасовані до рам. Дверцята вікон повинні бути футеровані теплоізоляційним матеріалом.

1.15. Відкривання та закривання дверцят печі повинно бути механізоване. Дверцята печей, що вимагають зусиль менше 12 кг, допускається відкривати вручну (важільним пристосуванням). Противаги, що врівноважують дверцята печей, повинні бути укладені в кожух, що закриває їх від верхнього положення до підлоги.

1.16. Передача підкладок і піддонів, що застосовуються при нагріванні металу, від вікон вивантаження до вікон завантаження печі повинна бути механізована.

1.17. Для доступу до циркуляційних вентиляторів та нагрівальних секцій, що розташовані у зводі печі, повинна бути влаштована ділянка достатньої ширини. Ця ділянка повинна мати поруччя та бути теплоізольована з боку зводу.

1.18. Усі механізми, що встановлені біля печей, із забезпеченням необхідного простору для їхнього обслуговування повинні бути обгороджені.

1.19. Обсяг ванни з водою для загартування гарячого металу повинен унеможливлювати викид пилу й гарячої води з ванни внаслідок пароутворення.

2. Вимоги безпеки під час прокатки металу

2.1. Подача металу до станів та допоміжних агрегатів повинна бути механізована за допомогою рольгангів, штовхальників, підйомно-поворотних столів, кранів та інших відповідних механізмів.

Подача кінців стрічки до барабанів, що намотують та розмотують, та до валків повинна бути механізована.

2.2. Під час прокатки працівники повинні завжди перебувати з боку листа.

Допускається перебування вальцювальника у торці листа з боку подачі металу до валків за умови:

2.3. Усі прокатні стани та їх допоміжні агрегати повинні бути механізовані та автоматизовані із застосуванням новітніх засобів фотоелектроніки, телекерування тощо.

2.4. Прокатні стани, які споруджують та реконструюють, та їх допоміжні агрегати повинні розташовуватися таким чином, щоб не створювалося зворотних і перехресних потоків металу на одному рівні.

Основні та допоміжні агрегати станів повинні обслуговуватися електричними кранами.

2.5. Розпірки, які зміцнюють з’єднувальні муфти на шпинделях, повинні бути укріплені спеціальними хомутами. Огороджувальні кожухи з’єднувальних шпинделів повинні щільно примикати до станин клітей стану.

2.6. З’єднувальні шпинделі, муфти та вали прокатних станів, правильних машин повинні бути з боків, а на мілкоґатункових і дротових станах також і зверху огороджені ґратчастими або суцільними щитами.

На швидкохідних станах огородження муфт і шпинделів повинно бути розраховане на можливість затримки осколків при розриві муфт (або вильоту з'єднувального пальця муфти).

2.7. Вільні кінці прокатних валків повинні бути закриті зйомними чохлами, ковпаками або шторами.

2.8. Для захисту від осколків при поломці запобіжні стакани повинні бути огороджені захисними кільцями.

2.9. Прокатні стани, які мають механізми, розташовані наверху робочих клітей (не враховуючи мілкоґатункові кліті, що обслуговуються з підлоги), повинні бути обладнанні спеціальними ділянками, огородженими поруччям і нижнім бортовим обшиванням.

2.10. Для безпечного переходу працівників через з’єднувальний вал кожної лінії, рольганги, транспортери та інші спорудження у необхідних місцях повинні бути встановлені перехідні містки, обладнані поруччям заввишки не менше 1 м, із суцільним обшиванням по низу на висоту 150 мм.

2.11. На станах лінійного типу за наявності довгих розкатів або петель та за відсутності у станах достатніх оперативних площ повинні бути влаштовані підземні кишені з достатнім розширенням устя, а в необхідних випадках — і з установкою роликів. Устя прийомних жолобів повинні бути перекриті таким чином, щоб унеможливлювався викид металу, що прокатується, через борти жолобів, для чого останні повинні бути перекриті не тільки збоку, але й зверху.

2.12. На лінії прокатки стрічки між кліттю та моталкою повинні бути встановлені регулятори швидкості і натягу, які повинні автоматично встановлювати необхідну швидкість і постійність заданого натягу стрічки між кліттю та моталкою, що унеможливлюють обриву стрічки або утворенню петлі.

2.13. Прокатні стани, які мають більшу швидкість прокатки, повинні бути обладнані пристроями, які виконують беззупинно та автоматично вимір товщини і ширини стрічки.

2.14. На усіх станах кантування металу, що прокатується, повинно бути механізоване. Ручне кантування металу не допускається.

2.15. У випадку застосування кантувальних (гелікоїдальних) проводок вони повинні мати міцне закріплення на підлозі, що унеможливлює збивання їх металом, що прокатується. Спрямування прокату до валків вручну не допускається.

2.16. Нові нереверсивні листові стани повинні бути обладнані механізованими підйомними пристосуваннями для повернення листа в бік подачі.

2.17. Встановлення та кріплення проводок на станах повинні унеможливлювати їхнє вибивання при виході металу з валків або захват валками якої-небудь деталі проводки. Проводки на тонколистовому безперервному стані повинні встановлюватися біля нижнього та верхнього робочих валків, на вході та виході металу, за винятком першої кліті, де проводка верхнього валка встановлюється тільки з боку виходу металу.

2.18. Застосування проводок на сортових станах без лінійок не допускається. Кріплення лінійок повинно унеможливлювати застосування дерев’яних розпірок.

2.19. Конструкція обвідних апаратів (лінійних мілкоґатункових і дротових станів), їхнє кріплення та запобіжні пристрої до них (щити, петлезатримувальні гаки або гребінки) повинні забезпечувати безпеку обслуговування проводок.

2.20. При застосуванні напрямних трубок для руху дроту до намотувальних барабанів моталок слід унеможливити вихід дроту з валків, крім трубки. Трубка повинна бути жорстко закріплена.

2.21. Моталки для намотування сортового прокату у моток і смугового у рулон повинні мати швидкодійні гальма та механічні скидувачі мотка та рулону.

2.22. Моталки повинні мати огородження, що унеможливлюють поранення працівників у випадку обриву металу, що намотується.

2.23. Для попередження сходження смуг з розкатних рольгангів по їх краях повинні бути влаштовані міцні спрямовувальні борти заввишки 100-200 мм. Спрямовувальні борти повинні унеможливлювати застрягання металу та утворення петель.

2.24. Підйомно-хитні столи (за винятком столів у наявних листових станів тріо), щоб уникнути падіння з них кінців металу, що прокатується, повинні бути обладнані бортами.

2.25. Відстані між роликами рольгангів там, де вони не зайняті механізмами кантователів і транспортерів, повинні бути закриті металевими плитами.

Для запобігання утворенню пружної нестійкої петлі на поверхні столів, роликів і рольгангів не повинно бути виступів, щілин та інших нерівностей смуги.

2.26. Ролики, що подають, встановлені у станах холодної прокатки, повинні мати блокування, що унеможливлює увімкнення їх у роботу у разі перебування працівників біля моталки.

Барабан моталки повинен бути обладнаний запобіжними упорами на випадок аварійного підйому притискального ролика моталки.

2.27. Для запобігання поломок моталки та безпеки роботи повинно бути передбачене блокування, яке дозволяє:

повертатися відкидній опорі до барабана моталки тільки при знаходженні візка з вилкою у крайньому положенні в моталці.

2.28. Змащування підшипників механізмів та іншого устаткування прокатних станів (натискальних та врівноважувальних пристроїв клітей, лінійок, кантователів, штовхальників, підйомно-хитких столів, транспортерів, рольгангів, ножиць, правильних машин тощо) повинно бути централізоване.

Пристрої, які змазуються, повинні унеможливлювати протікання масла, особливо у місцях, де можливий контакт масла з розпеченим металом.

2.29. Охолодження шийок валів і підведення води до окремих струмків повинні виготовлятися за допомогою металевих трубок з отворами або міцно укріплених насадок. Гумові трубки або шланги можуть застосовуватися лише для з’єднання металевих трубок з основною водопровідною магістраллю. Приєднання шлангів до трубок повинно виконуватися за допомогою ніпелів або хомутів. Кріплення шлангів до трубок дротом не допускається.

Доступ до водопровідних вентилів повинен бути зручним та безпечним.

2.30. При охолодженні валків емульсією (водою) розбризкування на робоче місце вальцювальника не допускається.

2.31. Улаштування й експлуатація устаткування дільниць підготовки валків повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.025-80 «ССБТ. Обработка металлов резанием. Требования безопасности», ГОСТ 12.3.026-81 «ССБТ. Работы кузнечно-прессовые. Требования безопасности», ГОСТ 12.3.028-82 «ССБТ. Процессы обработки абразивным и эльборовым инструментом. Требования безопасности», ГОСТ 12.3.004-75 і відповідних нормативно-правових документів.

2.32. Збирання і розбирання валків повинно бути механізоване шляхом застосування спеціальних пристроїв.

2.33. Конструкція пристроїв для закріплення у верстатах оброблюваних валків, а також кріплення різців у супорті повинні бути надійними.

2.34. Вальцетокарні майстерні повинні бути обладнанні верстатами для випробувань шліфувальних кругів, а вальцетокарні верстати — системою відведення охолоджувальної рідини, прозорими екранами для захисту працівників від стружки, що розлітається.

Конструкція екранів повинна бути легкорухомою і передбачати можливість зручного та безпечного їх очищення.

2.35. Висушені абразивні круги перед установкою на шліфувальний верстат повинні бути випробувані на механічну міцність протягом 5 хв.

2.36. Під час шліфування валків необхідно застосовувати для охолодження диска і валка, який опрацьовується, 5 %-ий содовий розчин.

2.37. На шліфувальних верстатах, які працюють з охолоджувальною рідиною, необхідно передбачати пристрої, що захищають працівника від бризок. Пульт керування верстатом повинен розміщуватися поза площиною обертання шліфувального круга.

2.38. Усі верстати повинні бути обладнанні місцевими відсмоктувачами з фільтрами для очищення від пилу, захисними кожухами.

2.39. Для уловлювання зварювального аерозолю і в місцях наплавлення валків повинні бути передбачені місцеві відсмоктувачі, а концентрація шкідливих речовин не повинна перевищувати граничнодопустимих значень.

2.40. При обробці нагрітих валків на верстатах повинні вживатися заходи щодо захисту працівників від теплового випромінювання. При проведенні зварювальних робіт повинні використовуватися засоби індивідуального захисту від оптичного випромінювання (ультрафіолетового, видимого, інфрачервоного).

2.41. Прибирання стружки від верстатів з дільниць вальцетокарних майстерень, як правило, повинно бути механізованим.

2.42. Засипання флюсу у бункер, прибирання невикористаного флюсу зі шва, очищення шва від шлакової кірки з одночасним її збиранням повинні бути механізовані.

2.43. Очищення валків від бруду після їх витягання з клітей повинно здійснюватися у закритій камері механізованої мийки.

2.44. Ванни для розконсервації та миття, а також столи для сушіння деталей підшипникових вузлів повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.

2.45. Ванни повинні періодично очищуватися. Зливати відпрацьовані рідини треба в бак, розміщений ззовні цеху.

2.46. Робочі місця верстатників повинні бути обладнані відповідними шафами або стелажами для зберігання різального, наплавного та іншого інструменту.

2.47. Пульти керування прокатних станів повинні розташовуватися у місцях, що забезпечують достатню видимість агрегату, який обслуговується, прилеглих до нього ділянок руху металу та безпеку роботи оператора.

Щоб уникнути нагрівання кабіни, пульти керування повинні розташовуватися наскільки це можливо далі від джерел тепловиділення і не перебувати на шляхах пересування металу. Пульти керування безперервних травильних ліній повинні розташовуватися ізольовано від ванн.

2.48. При розташуванні пультів керування прокатних станів поблизу металу або над гарячим металом кабіни пультів повинні бути теплоізольовані та екрановані від інфрачервоного випромінювання згідно з ДСТУ 2894-94.

2.49. Пости та пульти керування прокатних станів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.049-80, ГОСТ 21753-76 «Система «Человек-машина». Рычаги управления. Общие эргономические требования», ГОСТ 12.2.033-78 «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования», ГОСТ 12.2.032-78 «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования», ГОСТ 21889-76 «Система «Человек-машина». Кресло человека-оператора. Общие эргономические требования».

2.50. Для повідомлення про режим роботи, пуск та зупинку обслуговувальних агрегатів пульти керування повинні бути обладнані звуковою й світловою сигналізацією згідно з ГОСТ 12.4.026-76.

2.51. На кожному пульті керування прокатних станів повинна бути обладнана кнопка «стоп» або «аварійна» для миттєвої зупинки агрегату.

2.52. Над кожною кнопкою (важелем) повинен бути напис про її призначення та стрілки, що вказують напрямок руху, наприклад, «вперед», «назад» тощо.

2.53. До подачі сигналу про пуск стану майстер або старший вальцювальник зобов’язаний перевірити справність стану та всіх запобіжних пристроїв, а також з’ясувати, чи не перебуває хтось із працівників поблизу частин стану, що обертаються, та допоміжних механізмів. Тільки після перевірки може бути видано розпорядження про пуск стану.

2.54. Дозвіл на пуск стану (встановленим сигналом) може бути видано тільки майстром, а під час відсутності — старшим вальцювальником.

2.55. Для швидкої зупинки станів при аваріях повинно застосовуватися електродинамічне та електромеханічне гальмування, а на нереверсивних станах, крім головної з’єднувальної муфти, повинна бути встановлена розчіпна (відключення стану від двигуна) муфта.

Включення гальмового пристрою станів повинно проводитися як з пульта керування, так і з робочих місць.

3. Вимоги безпеки під час роботи з пилами

3.1. Ножиці, правильні машини, пристрої промаслення, маркування й таврування на нових станах та на станах, що знаходяться на реконструкції, повинні бути встановлені у потоці з механізованою подачею роликами, що подають, і рольгангами.

3.2. Ножиці повинні бути обладнані гальмами для попередження падіння супорта при вимкненому механізмі.

3.3. Для проштовхування задніх кінців обрізу ножиці повинні бути обладнані спеціальними зіштовхувачами.

3.4. Окремо встановлені ножиці, правильні машини, пристрої промаслення (для різання, виправлення та промаслення листового прокату) повинні обладнуватися пристосуваннями для укладання листів.

Ручне укладання листів не допускається.

3.5. На робочих окремо встановлених ножицях, де застосовується педальне включення, педалі повинні бути закриті зверху запобіжними щитами.

3.6. Гільйотинні та дискові ножиці, що встановлені у потоці, у цехах, які проектуються та споруджуються, повинні бути обладнані рухомими лінійками та кромкокришителями.

3.7. Перед падаючими роликами правильної машини та пристрою, що промаслює, повинні бути встановлені вступні проводки, що унеможливлюють потрапляння рук працівників у ролики.

3.8. Правильні та опорні ролики правильної машини повинні мати загородження з отвором для входу та виходу металу.

3.9. У випадку застосування індивідуальних приводних роликів для подачі та прибирання металу від правильної машини проміжки між ними повинні бути огороджені по обидва боки.

3.10. У місці приєднання паропроводу до виробничого устаткування необхідно встановлювати запірний вентиль, обладнаний пристроєм, що дозвол