Президент Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» Юрій АНДРЕЄВ
Ентузіазм і патріотизм народу керівники Радянського Союзу вміло використовували для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Проте більшість тих, хто пройшов через горнило Чорнобиля, вважають ті події адекватною реакцією на критичну ситуацію. Вони переконані, що виконували громадянський обов’язок. Без віри в це хтозна, що могло б статися після аварії.
Свої зобов’язання перед людьми, що втратили здоров’я, перед сім’ями, які залишилися без батьків і дітей, держава окреслювала в законах, гарантувавши підтримку вогнеборців. Передбачалася взаємна відповідальність держави й людини — так і повинно бути. Без цього суспільство нормально розвиватися не може.
У незалежній Україні, на жаль, свої права ліквідаторам доводиться відстоювати різними шляхами. Так уже сталося, що влада свої зобов’язання (і то частково) виконує лише під тиском громадськості. Час показав, що найефективніше це вдається в діалозі і співпраці з урядом. При цьому йдеться не лише про виконання певного пункту закону, а й про розв’язання проблеми в цілому. Про особливості цього непростого процесу і його найневідкладніші завдання розповідає президент Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» Юрій АНДРЕЄВ.
Потерпілим — пріоритетний статус
— Юрію Борисовичу, складається враження, що тиску громадськості на байдужих депутатів і чиновників вимагають не лише ліквідатори, а й представники влади на місцях. Чи не про це свідчить ваша нещодавня поїздка в Житомирську область? Чим вона обумовлена, про що там ішлося?
— Важливо, що ініціатором зустрічі виступив керівник облдержадміністрації Сергій Рижук. Значна частина області віднесена до зон чорнобильської катастрофи. Самотужки розв’язати проблеми, які там загострюються, регіон не в змозі. Потрібна відповідна загальнодержавна програма. Свої пропозиції щодо цього розробляє і наш союз.
— На що звертаєте особливу увагу?
— Площа території зон радіоактивного забруднення становить понад 53,5 тис. кв. км. До зон було віднесено територію 2293-х населених пунктів 12 областей України. Неодноразово уряди України виносили вольові рішення щодо необхідності ліквідації зон Чорнобильської катастрофи. А у вересні 2008 року було взагалі припинено виплати та надбавки населенню, яке проживало в зоні. І тільки після жорстких протестів, які організовував ВГОІ «Союз Чорнобиль України», виплати поновили. Але вони мізерні.
Консервація нинішньої обстановки призводить до руйнації інфраструктури території та населених пунктів зони, росту безробіття серед працездатного населення, його зубожіння.
Тому назріла жорстка необхідність прийняття заходів щодо розвитку зон Чорнобильської катастрофи.
— Що для цього пропонуєте?
— Закон «Про загальнодержавну програму соціально-економічного розвитку зон Чорнобильської катастрофи» має гарантувати довічне збереження соціальних пільг населенню, яке проживало на території зон Чорнобильської катастрофи з дня аварії по цей час. Паспортизація населених пунктів радіоактивно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи територій повинна проводитись щорічно. Крім дозиметричної паспортизації територій, необхідно провести паспортизацію соціально-медичних умов проживання населення на забруднених територіях, включаючи оцінку рівня безробіття в цих зонах.
Програма розвитку повинна передбачати надання зонам Чорнобильської катастрофи статусу територій пріоритетного економічного розвитку.
Просимо дати доручення головам держадміністрацій Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської, Черкаської, Вінницької областей, міським головам Коростеня, Славутича, Сарн представити пропозиції щодо форм економічного стимулювання виробництва, які будуть включені до статусу територій пріоритетного економічного розвитку.
Слід на 10—15 років розробити план створення та розвитку соціальних об’єктів, які вкрай необхідні для поліпшення якості життя населення: лікарень, шкіл, спортивних об’єктів, газифікації, забезпечення водопостачанням та транспортом.
Необхідно сформувати окрему програму захисту матері та дитини для населення, яке проживає на території зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, щоб забезпечити сучасний стан допологового догляду, знизити рівень родових травм, вроджених захворювань немовлят.
Для забезпечення кваліфікованими кадрами та фахівцями виконання програми розвитку зон Чорнобильської катастрофи, за направленням місцевих адміністрацій за бюджетні кошти готувати фахівців з вищою та середньою освітою з числа молоді, яка проживає на забруднених територіях. Необхідно розробити державну програму підтримки відновлення вирощування льону та хмелю, а також підприємств з їх переробки: в доаварійний період ці культури були основою економіки територій.
Проведення громадського моніторингу за ефективністю виконання загальнодержавної програми соціально-економічного розвитку зон Чорнобильської катастрофи готові вести громадські організації ВГОІ «Союз Чорнобиль України». І все це доведеться робити власними силами.
За дорученням попереднього уряду Міністерство праці та соціальної політики в квітні 2007 року провело наукову конференцію: «21 рік Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє», на якій прийняли національну доповідь, що бездоказово стверджувала відсутність медико-біологічних наслідків Чорнобильської катастрофи. На цих підставах міжнародні організації ООН та МАГАТЕ виступили із заявою щодо припинення реалізації міжнародних гуманітарних програм, які стосуються допомоги чорнобильцям України.
Ліквідатори вимагають виконання законів. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ
Плоди Меморандуму
— Рік тому між урядом і «Союзом Чорнобиль України» підписано Меморандум «Про взаємодію і співробітництво». Чи став він результативним?
— Однозначно. Пригадайте соціальне напруження, що визрівало напередодні його підписання. Дії попереднього уряду провокували соціальний вибух. У державі діяла адвокатсько-судова мафія, яка наживалася на бідах людей, відбираючи у них значну частину виплат за рішенням суду. Держава була не в змозі виконати судові рішення — грошей у бюджеті бракувало. Тож судові постанови здійснювали за рахунок оббирання чорнобильців, які заяв не писали. Аби виплатити кошти одному заявнику, у тридцяти ліквідаторів їх забирали. А додайте сюди нечесних суддів, які присуджували собі та своїм дружинам 25—30-тисячні пенсії...
«Союз Чорнобиль України» добивався, щоб кожен чорнобилець мав право на зароблену, а не визначену судом пенсію. Влада нас підтримала. Шляхом діалогу вдалося розпочати конструктивну співпрацю. Тож чорнобильські виплати в 2012 році не зменшилися — вони зросли. Зокрема, поліпшилося фінансування охорони здоров’я. Звичайно, не до потрібних розмірів. Але ми розуміємо, що проблеми одразу і всі розв’язати не можна. Головне, є розуміння ситуації, намагання її поліпшити.
— Фінансова база для оптимістичного розвитку подій поліпшилася?
— На підставі положень Меморандуму уряд підвищив витратну частину чорнобильського бюджету порівняно з 2011 роком з 7,7 млрд грн до 10,5 млрд грн, тобто на 36%, хоч у цілому державний бюджет зріс на 10%. При цьому Пенсійний фонд збільшився з 3,2 млрд грн до 5,5 млрд грн, середня пенсія у інваліда-чорнобильця зросла з 1200 грн до 3200 грн. Була відновлена соціальна справедливість: фактично всі чорнобильці отримали право на одержання пенсії, яку заробили, хоч на першому етапі не вдалося домогтися підвищення пенсії учасникам ліквідації наслідків аварії, які не стали інвалідами, та евакуйованим із зони відчуження.
Порівняно з показниками бюджету попереднього уряду фінансування програми медичного забезпечення чорнобильців збільшилася з 6 млн грн до 48 млн грн, а програма забезпечення житлом збільшилася з 0 грн до 150 млн грн. Такі реальні кроки. Хоч зроблено, звичайно, недостатньо.
— Чи вносив «Союз Чорнобиль України» свої пропозиції до проекту бюджету наступного року?
— Так, зокрема пропонуємо рівень фінансування програми «комплексне медично-санітарне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та програми «Будівництво житла для чорнобильців» зберегти на рівні 2012 року, а саме 48 млн грн та 150 млн грн відповідно. Для осучаснення заробітної плати учасників ЛНА на ЧАЕС, за показниками середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік необхідно передбачити збільшення витрат з пенсійного фонду на 468 млн грн.
Рівень пенсійного забезпечення учасників ЛНА на ЧАЕС та громадян, евакуйованих із зони відчуження ЧАЕС явно недостатній (960—1200 грн). Їхній стан здоров’я значно гірший за більшість чорнобильських інвалідів. Тому вважаємо за необхідне підвищити їхні пенсії до рівня мінімальних пенсій учасників ЛНА на ЧАЕС за інвалідністю. На це буде треба орієнтовно 1—1,2 млрд грн на рік.
Слід завершити проектні роботи та реконструкцію реабілітаційного центру «ДУ Національний Науковий центр радіаційної медицини», на що необхідно запланувати на 2013 р. 40 млн грн. Внесено також цілу низку інших пропозицій.
Чиновник не повинен бути бар’єром
— Юрію Борисовичу, ще минулого року гостро постала проблема «реставрації» чорнобильського заробітку. Перестало існувати багато установ, організацій, військових частин, які направляли людей на ліквідацію аварії. Тепер нема кому підтвердити документально їхнє перебування там. Чи є зрушення в цій справі?
— Маємо взаєморозуміння і підтримку Прем’єр-міністра. Зокрема, він дав доручення відповідним міністерствам і відомствам. Однак, як це часто буває, чиновники гальмують процес.
— Важко зрозуміти — чому? Адже комісія, яка займалася «реставрацією» чорнобильського заробітку, працювала в 1993—1997 рр. Компроміс і відповіді на спірні питання знаходила. Чому досвід не використовується?
— Чиновникам хочеться верховодити, бути останньою інстанцією, але при цьому ні за що не відповідати. Тож і вигадують різні ускладнення. Дійшло до того, що пропонують, аби рішення приймали регіони, а не міжвідомча державна комісія. Це може спричинити різнобій у підрахунках, а отже, й соціальне невдоволення. Сподіваємося, що найближчим часом Міністерство соціальної політики виконає доручення Прем’єр-міністра і проблему буде розв’язано.
— Виконання Меморандуму між урядом і «Союзом Чорнобиль України» аналізують його прихильники і противники. Що ви скажете останнім?
— На початку розмови ви правильно наголосили, що відповідальність держави, громадської організації і кожної людини має бути взаємною. Так уже побудоване життя, що для успіху треба шукати компроміс. А він можливий у діалозі, при взаєморозумінні і відповідальності за кожен крок. Тому важливо, щоб не порушували паритет довіри, щоб сторони виконували Меморандум. Щоб він діяв незалежно від зміни уряду. Йдеться про долі і життя людей, які віддали державі найдорожче. Дбати про них — обов’язок усього суспільства. Від того, якою буде ця турбота, залежить ставлення людей до держави, виховання почуття патріотизму у молоді.
Микола ПЕТРУШЕНКО, «Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Юрій АНДРЕЄВ. Народився 1950 р. в Краснодарі, Росія. Там же закінчив Політехнічний інститут. З 1982 по 1989 рр. працював на Чорнобильській АЕС. 26 квітня 1986 р. з 16.00 брав участь у відключенні другого блоку АЕС — завдяки його зупинці аварію локалізовано рамками четвертого блоку.
