Справа № 752/5928/14-к
Провадження №: 1-кп/752/311/14
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2014 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Дідика М.В.,
при секретарі Гайдамаці Д.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 12013110010009403 відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Кременчук Полтавської області, українки, громадянки України, з освітою вищою, одруженої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, не судимої,
обвинуваченої за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора Яроменка А.М.;
обвинуваченої ОСОБА_1,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 17.07.2013 року, приблизно о 12.15 годин перебувала в приміщенні магазину ТОВ «Край-2», що в ТРЦ «Магелан» по проспекту Академіка Глушкова, 13-б, в м. Києві.
Переконавшись що поряд немає працівників магазину, та скориставшись тим, що за нею ніхто не спостерігає, вирішила умисно, таємно викрасти чуже майно. Реалізовуючи злочинний умисел, ОСОБА_1, взяла з полиць магазину наступний товар: троє трусів жіночих, вартістю 67 грн. 20 коп. за одні, на суму 201 грн. 60 коп.; напій винний «Босха», вартістю 54 грн. 45 коп.; макаронні вироби, вартістю 57 грн. 79 коп.; дитяче харчування «Малиш», вартістю 57 грн. 79 коп. Даний товар ОСОБА_1 сховала у власну жіночу сумку, яку мала при собі, не оплативши пройшла повз каси та направилася до виходу, але не довела свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки була затримана працівниками охорони.
Тобто, ОСОБА_1 визнається винною за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України, а саме замаху на таємне викрадення чужого майна.
На підтвердження встановлених судом обставин свідчать наступні докази, які суд враховує та бере до уваги.
Так, обвинувачена ОСОБА_1, після роз»яснення суті обвинувачення, визнавши себе винною, підтвердила вищезазначені обставини. Пояснила, що 17.07.2013 року біля 12.00 годин прийшла в ТРЦ «Магелан». З полиць магазину взяла товар, а саме троє трусів жіночих, пляшку вина, макаронні вироби та дитяче харчування, які поклала в сумку. Частину товару взяла в руки. На касі оплатила лише за товар, який був в руках, а за товар який в сумці, свідомо не оплатила, та пройшла повз касову зону. На виході її затримали працівники охорони.
У вчиненому щиро розкаюється. Просить врахувати, що не працює, має на утриманні малолітню дитину. Просить застосувати до неї Закон України «Про амністію у 2014 році», з приводу чого надала письмову заяву.
Наявні в справі докази її винності, не оспорює.
Суд, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, керуючись вимогами ст. 349 КПК України, після допиту обвинуваченої, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасники судового провадження, яким було роз»яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає.
А тому, крім допиту обвинуваченої, інші докази, за погодженням з учасниками, не досліджувалися, за виключенням документів, які стосуються особи обвинуваченої та характеризуючих даних на неї.
При призначенні покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, обставини, які пом»якшують та обтяжують покарання, особу винної, яка раніше не судима, має задовільний стан здоров»я, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації.
Обставинами, що пом»якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.
На підставі викладеного, враховуючи обставини справи, зокрема кількість та суму викраденого, особу обвинуваченої, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу.
В той же час, суд, зважаючи на прийняття Закону України «Про амністію у 2014 році» (далі Закону), враховуючи письмову заяву обвинуваченої про застосування до неї вимог вищезазначеного Закону, вважає за необхідне, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 1 п. в) Закону, як таку, що засуджується за вчинення умисного злочину середньої тяжкості і є особою, яка не позбавлена батьківських прав і на день набрання чинності Законом має дитину, якій не виповнилося 18 років, що підтверджується свідоцтвом про народження, та усунула заподіяну шкоду.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, Законом України «Про амністію у 2014 році», Законом України «Про застосування амністії в Україні», суд
У Х В А Л И В :
ОСОБА_1 визнати винною за ч.2 ст.15 ч.1 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 ( вісімсот п»ятдесят ) грн.
Звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 1 п. в) Закону України «Про амністію у 2014 році».
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення.
Суддя Дідик М.В.
