АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження № 22ц/790/4891/13 Головуючий 1 інст. Страхова І.П.
Справа № 632/57/13-ц Доповідач - Хорошевський О.М.
Категорія: сімейні
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого, судді - Хорошевського О.М.,
суддів: Зазулинської Т.П., Кругової С.С. при секретарі - Шпарага О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Виконавчий комітет Первомайської міської ради Харківської області відділ служби у справах дітей Первомайської міської ради про надання дозволу на виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди батьку та надання дозволу на виготовлення проїзного документа для виїзду за кордон, -
встановила:
У січні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом у якому просила дозволити виїзд ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у Російську Федерацію без згоди батька дитини - ОСОБА_1 дозволити виготовлення проїзних документів дитини для виїзду за межі України без згоди батька.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 2004 року до 11 вересня 2006 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 19 березня 2007 року визнано місце проживання дитини з матір'ю і з цього часу дитина постійно проживала з нею.
У липні 2012 року вона тимчасово виїхала за кордон до своєї рідної сестри, яка мешкає у м. Москва.
У м. Ногінск Московської області вона отримала дозвіл на роботу і працю отримуючи 40000 рублів на місяць. Знімає житло і має намір щоб дитина знаходилась з нею, але відповідач не дає дозвіл на виїзд дитини.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13 червня 2013 року позов задоволено. Надано дозвіл на виїзд ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон у Російську Федерацію без згоди батька ОСОБА_1 у супроводі матері (в межах дії тимчасових поїздок) місце проживання разом з матір'ю ОСОБА_2
Дозволено без згоди батька ОСОБА_1 виготовити проїзні документи для виїзду за межі України ОСОБА_3.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати як ухвалене з порушенням норм матеріального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Скарга містить посилання на те, що оскаржуване рішення ухвалене без урахування інтересів дитини.
Докази позивача на підтвердження обґрунтування свого високого рівня достатку для створення сприятливих умов для виховання дитини мають недопустимий характер.
Надані позивачем відомості про отримані доходи у РФ суперечать відповіді Первомайського відділення Лозівської ОДПІ про відсутність у позивача доходів у 2012 році.
Викликає сумніви акт обстеження житлово-побутових умов тимчасового проживання позивача у РФ.
Суд не надав оцінки тому, що дитина проживає з ним і згідно пояснень практикуючого психолога, який працює у школі, якій навчається його син, переїзд дитини на нове місце буде психологічною травмою, дитина звикла до навчального колективу, йому подобається саме ця школа.
Надаючи дозвіл на виїзд дитини у супроводі матері в межах дії тимчасових посвідок суд не зазначив про які посвідки йдеться, кількість вивезень дитини, а багаторазове вивезення дитини законом заборонено.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що це відповідає інтересам дитини.
При цьому суд взяв до уваги рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 19 березня 2007 року, яким було визначено місце проживання ОСОБА_3 разом з матір'ю, наявність у позивача дозволу федеральної міграційної служби РФ на роботу до 26.02.2013 року, наявність у позивача постійної роботи з оплатою від 40000 рублів, тимчасовою реєстрацією позивача на території РФ і відповідності житлово-побутових умов у місці тимчасового проживання позивача для проживання дитини.
Однак з таким висновком погодитись не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Згідно вимог ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимальною можливим урахуванням інтересів дитини.
В суді апеляційної інстанції опитаний у присутності педагога ОСОБА_3 пояснив, що не має бажання переїхати до матері у іншу країну.
З пояснень педагога - психолога, у присутності якого була заслухана думка ОСОБА_3, дитина надавала відповіді свідомо, впливи будь кого з батьків на відповіді дитини відсутній.
Психологом було проведено бесіди з дитиною поза судового засідання. У цих бесідах дитина висловлювала таке ж бажання, а саме продовжувати навчання саме у цій школі, проживати з батьком.
Дитина поводиться спокійно але емоційно реагує на телефонні розмови з матір'ю.
Не можна визнати обґрунтованим і висновок суду про задоволення позову з посиланням на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 19 березня 2007 року, оскільки цим рішенням визнано місце проживання ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином судом визначено місце проживання дитини за певною адресою у межах України.
За висновками засідання комісії Первомайського міськвиконкому з питань захисту прав дітей від 06.03.2013 року недоцільно надавати дозвіл на виїзд за межі України малолітнього ОСОБА_3 (а.с. 47).
Згідно характеристики на ОСОБА_3 та довідки, виданих Первомайською загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 мати дитини тримала зв'язок з учителем у першому класі.
У період навчання з 2012 року до 2013 року (2,3 класи) батько щоденно відвідував школу та регулярно батьківські збори, бере участь у вихованні сина, контролює виконання домашніх завдань (а.с. 48, 120 ).
З пояснень ОСОБА_2 в суду апеляційної інстанції вбачається, що дозвіл на тимчасове перебування на території РФ, вона отримує кожні три місяці. Термін дії останнього дозволу сплив у день апеляційного розгляду справи.
Договір оренди майна житлового приміщення від 02.07.2013 року наданий ОСОБА_2 у житлово-комунальній службі не зареєстровано, а тому підстав вважати, що позивач має достатні умови для проживання дитини не має.
Що стосується доходів позивача, які вона отримує на території РФ, достовірних відомостей щодо цього надано не було.
З пояснень позивача вбачається, що на обліку у податковій службі України вона не перебуває, податків в України не сплачує, а тому перевірити такі доводи позивача є неможливим.
Враховуючи наведені обставини, висновки служби у справах дітей та ставлення до зміни місця проживання ОСОБА_3, судова колегія вважає, що задоволення позову суперечить інтересам дитини, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13 червня 2013 року скасувати.
У задоволенні позовних вимоги ОСОБА_2 відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий -
Судді:
