АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11/774/978/13 Суддя в 1 інстанції Маймур Г.Я.
Категорія ч.2 ст. 121 КК України Доповідач Ферафонтов В.Ю.
Ухвала
Іменем України
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді Ферафонтова В.Ю.
суддів Косенко Л.М., Крот С.І.
при секретарі Лісіні С.В.
за участю:
прокурора Грамми О.А.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2
обвинуваченої ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську 16 липня 2013 року кримінальну справу за апеляціями прокурора, що брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_3 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2012 року,
встановила:
Цим вироком засуджено
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Дніпропетровська, громадянку України, раніше не судиму,
- за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_4 вирок відносно якого не оскаржений.
Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнана винною та засуджена за те, що вона 2 серпня 2009 р. близько 16 години, знаходячись на території лісопосадки, розташованої біля свиноферми вище сел. Чаплі від вул. Підгірна в м.Дніпропетровську, під час розпиття спиртних напоїв з раніше знайомими їй ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в ході сварки, що виникла між нею та ОСОБА_5 на ґрунті особистих неприязних стосунків, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на спричинення тяжких тілесних ушкоджень останньому, і реалізуючи свій умисел, будучи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_3 спільно з співучасником злочину ОСОБА_4, який також перебував у стані алкогольного сп'яніння, умисно нанесла потерпілому ОСОБА_5 множинні удари руками і ногами по його тулубу і кінцівкам.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, 3 серпня 2009р. близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_3 знову перебуваючи на території лісопосадки, розташованої районі свиноферми вище п. Чаплі від вул. Підгірна у м.Дніпропетровську, в ході спільного розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в результаті сварки з ОСОБА_5, знову виниклої між ними на ґрунті особистих неприязних відносин, продовжуючи керуватися умислом спрямованим на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень останньому, та реалізуючи свій умисел, будучи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_3 спільно співучасником злочину ОСОБА_4 знову почала умисно наносити потерпілому ОСОБА_5 численні удари руками і ногами по його тулубу та кінцівкам, в загальній кількості ОСОБА_3 завдала не менше 7-10 ударів в область обличчя і тулуба, в результаті чого умисно, в групі осіб заподіяла потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді переломів 5,6 ребер по лівій передній пахвовій лінії, 7,8 ребер по правій середньо-ключичній лінії і 8,9,10 ребер 11 правої лопатковій лінії з пошкодженням плеври в місці перелому 9 ребра, котрі супроводжувалися крововиливами в навколишні тканини і крововиливом у праву плевральну порожнину, які у своїй сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і є небезпечним для життя в момент заподіяння, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_5 помер. Смерть потерпілого ОСОБА_5 наступила в результаті тупої травми грудної клітини, яка супроводжувалася переломами ребер розривами пристінкової плеври, крововиливом в плевральну порожнину ускладнилася розвитком шоку.
В апеляціях:
Прокурор, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції, вказує на те, що судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана належна оцінка діям ОСОБА_3, але при цьому не врахована ступінь суспільної небезпечності та тяжкості злочину вчиненого засудженою, данні про її особу, відсутність розкаяння та зізнання в скоєнні злочину, а тому покарання призначене судом є надмірно м'яким.
Просить вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2012 року, скасувати та постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_3 за ч.2 ст.121 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років 6 місяців.
Захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_3 в своїй апеляції та доповненнях до неї вказує на те, що вирок суду є незаконним, необґрунтованим, одностороннім та не відповідає фактичним даним та доказам, які були досліджені в ході судового розгляду.
Так вказує на те, що при проведенні судового слідства суд не з'ясував питання про те чи могли бути нанесені тілесні ушкодження потерпілому невідомими особами після того як ОСОБА_5 та ОСОБА_4 пішли з «гори» та те чи міг потерпілий ОСОБА_5, із зазначеними в акті СМЕ тілесними ушкодженнями, які призвели до його смерті пересуватися, збирати і ламати гілки дерев та палити вогнище. Проведеною додатковою СМЕ не дано відповідей на поставлені в ухвалі суду питання, а саме не розмежовано від яких тілесних ушкоджень настала смерть потерпілого ОСОБА_5 - від тілесних ушкоджень, заподіяних йому 02.08.2009 р. або 03.08.2009 р.
Крім того, експертом не враховано, що ОСОБА_5 03.08.2009 р., йдучи на «гору» разом з ОСОБА_4 часто і сильно падав на камені, б'ючись об них, а також те, що ОСОБА_5 через круглий бетонне отвір впав в бетонний колодязь глибиною більше 2-х метрів, де також ударявся тілом об твердий бетон. Про що неодноразово повідомляв підсудний ОСОБА_4 на досудовому слідстві.
Показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 не прийняті судом до уваги, що спричинило за собою невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.
Просить вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2012 року, скасувати, а справу направити прокурору для організації додаткового розслідування.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора та заперечував проти задоволення апеляції захисника ОСОБА_1, засуджену ОСОБА_3 та її захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_1, які підтримали апеляцію останнього та наполягали на її задоволенні, перевіривши матеріали справи, вивчивши та проаналізувавши доводи, що містяться в апеляціях, зіставивши їх з наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та захисника не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду, щодо винності ОСОБА_3 у вчиненні злочину за обставин, наведених у вироку, матеріалами справи доведені.
Як видно з матеріалів справи і протоколу судового засідання, слідчими органами і судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи. Дані, котрі б могли свідчити про те, що органи досудового слідства чи суд були необ'єктивними або упередженими у своїх висновках стосовно доведеності злочинних дій ОСОБА_3, чи допустились порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування вироку, відсутні. Тому твердження в скарзі захисника про однобічність і неповноту досудового і судового слідства та невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, необґрунтоване.
Між тим, як вбачається з вироку, висновок суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який її засуджено, підтверджений зібраними у справі доказами, які правильно оцінені судом та обґрунтовано покладені ним в основу вироку, а саме, показами потерпілої ОСОБА_13, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які були очевидцями вчинення злочину, змістом протоколів огляду місця події, відтворення обстановки і обставин події, висновками судово-медичних експертиз.
Зокрема, вказані свідки показали, що бачили, як 02.08.2009 р. ОСОБА_3 на ґрунті особистих неприязних стосунків, будучи в стані алкогольного сп'яніння, умисно нанесла потерпілому ОСОБА_5 численні удари руками і ногами по його тулубу, голові і кінцівкам, не менш як 10-15 ударів. Крім того, ОСОБА_3 кілька разів падала на лежачого потерпілого та стрибала на нього ногами в області живота і грудної клітки. В цей же день у ввечері, коли ОСОБА_5 повернувся до дому, потерпіла ОСОБА_13 побачила на його шиї гематому, а на обличчі в області лівого ока крововилив. Він казав, що його побила ОСОБА_3 На другий день, 03.08.2009 р., в обідній час, свідки ОСОБА_19, ОСОБА_16, ОСОБА_17 бачили потерпілого ОСОБА_5 одягненого в брудні білу сорочку та чорні брюки, на голові у нього булі велика гематома, синці на верхній та нижній повіці лівого ока. Як вбачається з показань засудженого ОСОБА_4, засуджена ОСОБА_3 на ряду з ним, також наносила удари потерпілому і 03 серпня 2009 року.
Свої показання ОСОБА_19 і ОСОБА_18 підтвердили в ході відтворення обстановки і обставин події, та в ході додаткового відтворення обстановки і обставин події за участю свідків ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_16 і судово-медичного експерта, розказав і показав на місці, як відбувались події того дня (а.с.213-221, т.2, а.с. 120-129, т.3) та на очних ставках із засудженою ОСОБА_3
Показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, в ході досудового слідства були послідовними і суперечностей не містили, а тому суд обґрунтовано визнав їх достовірними.
Про достовірність зазначених показань свідчать інші об'єктивні докази, які були предметом всебічної перевірки в суді та змістовно виписані у вироку. Мова йде в першу чергу про висновки експертів.
Так, згідно висновків судово-медичних експертиз №1672/Е від 07.10.2009 р. і №1672 ЕД/34 від 27.12.2011 р., встановлено, що при дослідженні трупа ОСОБА_5 виявлені наступні ушкодження: переломи 5,6 ребер по лівій передній пахвовій лінії, 7,8 ребер по правій середньо-ключичній лінії і 8,9,10 ребер 11 правої лопатковій лінії з пошкодженням плеври в місці перелому 9 ребра, котрі супроводжувалися крововиливами в навколишні тканини і крововиливом у праву плевральну порожнину, які у своїй сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і є небезпечним для життя в момент заподіяння, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_5 помер.
Згідно висновків експерта, смерть потерпілого наступила від тупої травми грудної клітини, яка супроводжувалась переломами ребер. Всі виявлені ушкодження були нанесені при життєво. Причиною смерті стала сукупність пошкоджень грудної клітини. Виявлені ушкодження могли утворитися від дії як одного так і декількох нападників і розділити їх, хто і які саме спричинив, не має змоги. Враховуючи характер виявлених ушкоджень, характер та кількість крові у плевральній порожнині, причину смерті, як вважає експерт, після нанесення ушкоджень, потерпілий жив деякий час, який може вимірюватись десятками хвилин, годинами. Після нанесення пошкоджень потерпілий мав змогу виконувати самостійні дії. При житті потерпілий хворів на хронічну ішемічну хворобу серця, яка супроводжувалась стенозуючим коронаросклерозом, кардіосклерозом, гіпертрофією міокарда. Це захворювання не впливало на настання смерті(т.1, а.с.162-168).
Згідно висновку експерта за результатами додаткової судово-медичної експертизи, враховуючи характер та локалізацію виявлених при експертизі трупа тілесних ушкоджень, можливо вважати, що всі тілесні ушкодження могли утворитися за вказаних засудженими ОСОБА_4 та ОСОБА_3, свідками ОСОБА_16 ОСОБА_18 і ОСОБА_21 під час відтворень обстановки та обставин події, обставин. Крім того, експерт вказує, що враховуючи всі зазначені в обставинах справи данні можливо вважати, що виявлені при експертизі трупа ОСОБА_3 тілесні ушкодження могли утворитися від дій ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Виявлені при експертизі трупа тілесні ушкодження при падінні на каміння і в середину бетонного колодязя утворитися не могли.
Характер виявлених при експертизі трупа тілесних ушкоджень та дані судово-гістологічного дослідження вказують на те, що вони утворилися до настання смерті в проміжок часу, який міг вимірюватись десятками хвилин, або годинами, однак не виключено, що деякі з виявлених при експертизі трупа тілесних ушкоджень утворилися 03.08.2009 року в тих ділянках тіла, де вже були ушкодження, спричиненні 02.08.2009 року. Враховуючи характер та локалізацію виявлених при експертизі трупа ОСОБА_5 тілесних ушкоджень можна вважати, що в даному випадку кожне наступне тілесне ушкодження в ділянці грудної клітини збільшувало патологічні прояви тілесних ушкоджень, що спричинені раніше (т. 3 а.с. 179-185).
Отже, доводи апеляції захисника відносно того, що не встановлено механізм спричинення тілесних ушкоджень, які потягли смерть потерпілого та не встановлено, від яких тілесних ушкоджень настала смерть потерпілого, є безпідставними та спростовуються наведеними доказами, зокрема висновками судово-медичного експерта.
Безпідставними є і доводи захисника, відносно того, що потерпілий ОСОБА_5 міг отримати тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили його смерть, від інших осіб або при падінні на каміння та у бетонний колодязь, оскільки ґрунтуються на припущеннях та спростовуються висновками експерта за результатами додаткової судово-медичної експертизи.
Як вбачається з вироку, суд обґрунтовано не прийняв до уваги покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, оскільки вони суперечать сукупності наведених доказів по справі, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.
Таким чином, ці та інші докази, досліджені в ході судового слідства і наведені у вироку, свідчать про правильність висновку суду, що вина ОСОБА_3 у вчиненому злочину доведена повністю, а її дії підлягають кваліфікації за ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Що ж стосується доводів апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи у суді першої інстанції, про невідповідність призначеного ОСОБА_3 покарання її особистості і тяжкості злочину, то вони є безпідставними.
Як це видно з апеляції, прокурор, мотивуючи необхідність призначення більш суворого покарання, послався на те, що судом не було враховано, що ОСОБА_3 скоїла тяжкий злочин, вину у пред'явленому звинуваченні не визнала, не розкаялась в скоєному. Такі посилання не відповідають вимогам кримінально-процесуального закону, яким визначено правила призначення покарання. Отже, наведені в апеляції прокурора обставини не є такими, які були б підставою для зміни або скасування вироку.
Колегія суддів вважає, що суд призначив ОСОБА_3 покарання відповідно до вимог ст.65 КК України, яке за своїм виглядом та розміром є необхідним для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України 1960 року, п.п.11,15 Перехідних положень КПК України 2012 року, колегія суддів
ухвалила:
Апеляції прокурора, що брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції та захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_3- залишити без задоволення.
Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2012 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.
Судді:
