Справа № 1/2609/1156/12р.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого - судді Губко А.О.
при секретарі Сус Ю.В.
за участю прокурора Середенко М.М.
за участю адвоката ОСОБА_1
за участю підсудного ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з середньою-спеціальною освітою, неодруженого, дітей немає, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2, будучи службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими обов'язками, достовірно знаючи про ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва, якою заборонено ОСОБА_3 виїжджати за межі державного кордону України, діючи умисно та з корисливих мотивів, у порушення вимог ст.19 Конституції України, ст.ст.19, 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», п.2, 14, 15, 149 Інструкції з організації оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Голови Державної прикордонної служби України №1040 від 29.12.09р., п.2 своєї посадової інструкції, затвердженої начальником Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ», знаходячись на Центральному залізничному вокзалі м. Києва, розташованому на Вокзальній площі, 1 в м.Києві, 24.01.2012р. використовуючи своє службове становище, організував та сприяв шляхом надання вказівок та усунення перешкод незаконному переправленню через державний кордон України ОСОБА_3Отримавши від останнього винагороду у вигляді брючного чоловічого костюму, вартістю 800 грн.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю і суду
показав, що саме він вніс паспортні дані ОСОБА_3 в базу даних «Гарт Ш», не дивлячись на заборону його виїзду через державний кордон України, за що в якості винагороди безоплатно отримав від ОСОБА_3 чоловічий брючний костюм, вартістю 800 грн., в чому щиро кається. Крім того, як стверджує підсудний в суді, з липня 2012 року він звільнений з військової служби по закінченню 20.07.2012р. контракту про проходження військової служби у Державній прикордонній службі України.
Суд при дослідженні доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, на підставі ч.3 ст.299 КПК України обмежився допитом підсудного та дослідив документи, які характеризують його як особу.
За таких обставин суд вважає, що підсудний ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразилися в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяв його вчиненню вказівками та усуненням перешкод, вчинене службовою особою з використанням службового становища, з корисливих мотивів, вчинив злочин, передбачений ст.332 ч.3 КК України.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, його особу, який раніше не судимий (т.2 а.с.137), позитивно характеризується як за місцем проходження військової служби по контракту, так і за місцем навчання у минулому (т.2 а.с. 88, 105, 112), його відношення до вчиненого злочину, щире каяття, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (т.2 а.с. 139,142), конкретні обставини при вчиненні підсудним злочину, від вчинення якого не настало тяжких наслідків, молодий вік підсудного і вважає необхідним призначити йому покарання у виді позбавлення волі.
Проте, враховуючи, що підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, у скоєному злочині щиро кається, позитивно характеризується, як за місцем військової служби в минулому, так і за місцем роботи, відсутність тяжких наслідків від вчиненого ним злочину, суд приходить до висновку про призначення йому відповідно до ст.69 КК України більш м'яке покарання, ніж передбачено вказаною статтею, а також приходить до висновку про можливість його виправлення без відбування покарання в місцях позбавлення волі, звільнивши його на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він в період встановленого судом випробувального строку не скоїть новий злочин та виконає покладені на нього судом обов'язки у відповідності зі ст.76 КК України.
Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного, в силу ст.66 КК України, суд визнає його щире каяття.
Обставин, які б обтяжували покарання підсудного, в силу ст.67 КК України, судом не встановлено.
Керуючись ст. ст.323, 324 КПК України суд, -
ЗАСУДИВ:
Визнати винним ОСОБА_2 за ч.3 ст. 332 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України - 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації.
Згідно ст.75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов'язки:не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи і періодично з'являтися для реєстрації в цей орган.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не змінювати, залишити - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 15-ти діб з моменту його проголошення.
Суддя:
